"Трамп не розуміє, що не Київ має виграти війну у Москви, а Америка має перемогти Росію в Україні" - Степан Гавриш

"Трамп не розуміє, що не Київ має виграти війну у Москви, а Америка має перемогти Росію в Україні" - Степан Гавриш

Якщо Америка Трампа самоусунеться від світового лідерства, зануриться в самоізоляційний хаос під тиском Вісі зла й диктатур, демократії почнуть падати.

У Джо Байдена залишається всього два варіанти, які можуть відновити його шанси на перемогу проти трампізму: або замінити діючого віцепрезидента Камалу Гарріс, наприклад, на 56-річного популярного губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома, або жорстка дискусія про тиск на президента зняти свою кандидатуру на користь іншого, більш молодого, кандидата, демонтує всі можливості обратися повторно президентом.

Тим більше, якщо про це щодня буде писати американська преса, говорити медіа і кипіти соціальні мережі. Джо Байден прогнозовано нерішучий, не готовий до жорстких кроків і надто субʼєктивний.

Він переконаний, що 11 липня Трампу суддя призначить покарання, можливо з позбавленням волі. Тоді абсолютна більшість американських виборців не захочуть обирати засудженого злочинця і погодяться на менше зло.

Невизначеність з Джо Байденом – через його вік. Можливо, ми б і не поринали так глибоко в американську історію та політику, як би від неї не залежала українська державність.

Як ми й неодноразово писали, центральною темою дебатів двох кандидатів все ж була Україна.

Висновок невтішний. Ані Джо Байден, ані Дональд Трамп не мають логічної реальної стратегії завершення війни в Україні.

Це створює ризики для майбутнього не лише на європейському континенті, але й для безпеки та стабільності всього світу. Джо Байден продовжує триматись за вже застарілу доктрину, що його головним завданням є одночасно не допустити Третьої світової війни й участі Америки у війні проти Росії, зберегти якимось чином суверенну цілісність Російської Федерації, а отже і владу Путіна, і не дати йому захопити, десуверенізувати Україну.

Але неясно, яким чином це зробити: виснажуючи російську економіку і воєнні ресурси санкціями та безкінечними затяжними битвами ЗСУ із російською армією, чекаючи відходу Путіна від влади, чи поступками Києва в інтересах Росії, щоб зберегти обличчя її правителю?!

Воєнну перемогу України Джо Байден все ще не розглядає, як єдину історичну доказану можливість закінчити війну. Маючи демократичну, якщо не стократну, перевагу над Росією, Америка із союзниками так і не взяли уроків у Другої світової війни.

Суть стратегії Рузвельта полягала в тому, щоб надати союзникам, найперше Британії й Радянському Союзу якнайбільше зброї. Не роблячи пауз і лише нарощуючи її поставки, не дивлячись на колосальні втрати морських конвоїв.

Джо Байден проціджує збройну допомогу через сито, ще й обмежуючи її використання проти агресора на його ж території. Прекрасно розуміючи, що без перенесення війни безпосередньо в Росію, вона ніколи не буде завершена, якщо Україна не капітулює.

Неможливо зрозуміти, чи готовий президент Байден буде змінити цю стратегію і проявити рішучість тяжко хворого Рузвельта, який ставив свободу вище страху.

Україні потрібно якнайбільше зброї. Негайно, без затримки. Далеко не найскладніше завдання забезпечити абсолютну перевагу ЗСУ в сучасній зброї. Це не є проблемою для США і їх союзників з погляду підриву їх власної обороноздатності.

Бо вона тримається не на танках, артилерії й навіть ППО, а на ядерній зброї, як системі майже абсолютного стримування. Якщо надто не занурюватися у психопатичність лідера Північної Кореї.

Байден неохоче дає зброю Україні, попри великий пакет Конгресу в 61 млрд доларів. Зараз зброї менше та недостатньої сили, щоб наносити високоточні удари по глибині російських військ, аеродромах і інших воєнних обʼєктах.

В Україні має бути зброї більше, аніж в Росії. Останній скромний пакет в 150 млн доларів показує, що такої цілі поки що у президента США немає.

Для цього Байдену потрібно визначитись в головному – Україна має перемогти.

Лише її воєнна перемога, будь-яка і достатня для розуміння Путіну в неможливості продовжувати війну, єдина може дати шанс на її завершення. І твердо та принципово заявити, що використання будь-якого виду ядерної зброї, отримає швидку й адекватну відповідь від НАТО.

Путін точно не самогубець, він гравець, геймер війни. Чим довше вона буде продовжуватись, тим вище може бути його залежність від постійної потреби брати в ній участь. Ніяких інших ліків проти цього не існує, окрім переваги на полі бою, яка може привести до знищення його солдатиків.

Джо Байден постійно переоцінює Владіміра Путіна. Його обережність, страх перед ним не тільки паралізують його волю діяти рішуче, як лідеру найбільшої воєнної імперії. Це деморалізує певною мірою союзників, які живуть в ілюзії знайти з ним політичний компроміс, що вплинуло і на президента Зеленського.

США і Європа надто переоцінили його армію Путіна на початку війни й не оцінили силу духу і морального імперативу українців. Вони й до цього часу переоцінюють його владу і силу режиму, який доволі слабкий і втрачає зримі ресурси для відновлення. Потрібна нова сильна і незламна стратегія з розвалу Путінізму. Воєнною силою, санкціями, пропагандою, гуманітарною ізоляцією тощо.

Трамп в дебатах неприховано маніпулював всім, що стосується війни в Україні. Після когнітивної критики свого суперника, другим по силі його тиску на нього було фінансування воєнної допомоги Україні на безповоротній основі. Це не популізм.

Висновок – Трамп не розуміє загрози агресії Путіна для Європи та Америки. При тому, що 70% республіканського електорату виступають за воєнну допомогу українцям.

За підрахунками американського лауреата Нобелівської премії з економіки Пола Кругмана, як пише NYT, сумарна американська допомога Україні з лютого 2022 року становить менш як 0,2% від всього ВВП США, а весь військовий компонент допомоги менш як 5% їх оборонного бюджету.

Загальні федеральні витрати США становлять понад 6 трильйонів доларів на рік, або 9 трильйонів кожні 18 місяців. Допомога Україні становить, отже, менш як 1% федеральних витрат (!!!).

Трамп не покидає впевненості домовитись із Путіним, впираючи на свої особисті відносини й бізнесове вміння швидко переконувати своєю дивовижною логікою. Але він не розуміє, що Путін кардинально змінився. Він не просто автократ і диктатор. Він воюючий Джин, який вилетів із пляшки, що розбилася.

Для Росії війна проти США в Україні стала тоталітарною ідеологією, близькою до фашизму. Владімір Путін постійно і все більш агресивно доказує неспроможності демократії, її неможливість для традиціоналістської Росії. Підписавши пакт «Про всеосяжне оборонне партнерство із Північною Кореєю», він будує ядерний союз проти США і його союзників на цьому геополітичному плацдармі.

Тому, Трамп не розуміє, що не Київ має виграти війну у Москви, а Америка має перемогти Росію в Україні. І хоча Дональд Трамп у дебатах на настійливі питання модераторів не погодився з ультиматумом Владіміра Путіна про капітуляцію України, жодного розуміння, як він може діяти для завершення війни в ній ще до входження в Овальний кабінет Білого дому, немає.