Хто на Росії бідний (з доходами до 13 000 рублів): в цій групі знаходяться дещо більше 11% російського населення, серед яких є відверті жебраки. У тих є тільки половина прожиткового мінімуму і менше. Але це не так страшно (звичайно, не для мене, для росіян)), як те, що поряд з тими 11-12% бідних на Росії є ще 13-14% “около” бідних. Тих, хто стоять поруч з бідністю. Якщо зненацька вони втратять роботу, якщо народиться ще одна дитина, вони залізобетонно опускаються в групу бідних.
Сумарно бідні плюс ті, хто майже бідний – це ЧВЕРТЬ російського населення. І це в середньому, бо зрозуміло, що в Москві таких процентів 13-14. В Пітері стільки ж. В Дагестані й Інгушетії – більше 50%. В Тиві – більше 50%. В звичайній російській області – сильно більше за 30%.
Саме тому Росія – БІДНА країна.
(За інформацією з інтерв’ю російського економіста Зубаревич Наталії).
Додам, що в такому випадку цілком логічними є факти мародерства російської “армії” українських осель та підприємств, бо якщо десь 30-50% росіян зовсім бідні, або стоять біля прірви бідності та жебрацтва, то награбоване українське майно – це і від безвиході теж, як і від рівня собистого розвитку та моралі типового росіянина.
Мені глибоко неприємно було почути від якоїсь тітки зі звільненого Херсону (натрапила на відео), що вона ще “вчора” захищала та поважала Путіна, але сьогодні (диво яке) нарешті зрозуміла, що ж це за покидьки. Бо (о, несподіванка) обстрілюють її місто. Оце здобуток, чи не так? Вчора була прихильницею – а сьогодні все зрозуміла.
Ми “дуже раді”.
Таких повно в кожному місті України, вчорашніх поціновувачів “стабільності” на Росії. Але ті обідрані сараї, нефарбовані паркани та страшні лікарні на російських просторах, які ми бачимо в інтернеті – виходить, цілковита правда. Коли в тебе як мінімум чверть населення жебраки, то це в даному випадку невідворотній процес.
Буде більше. Нехай вважають цей процес найбільшим своїм трофеєм, який вони отримали в результаті війни з нами.
