Жодного разу москва не реагувала на введення нових санкцій так істерично, як після 18 пакету, затвердженого ЄС. За самими скромними підрахунками, росія може втратити $19 млрд доходів бюджету через нову стелю цін на нафту. Їх зниження до $47,6 за барель безпосередньо скоротить надходження до бюджету і змусить уряд переглядати витрати, посилюючи внутрішнє запозичення і економію. Вже зараз економіка рф, яка не піддалася санкціям і отримала імпульс завдяки війні в Україні, повернулася на землю: виробнича активність знижується, споживачі затягують пояси, а інфляція залишається високою.
Але я б не впадав у ейфорію. У москви величезний запас міцності, і путін не раз доводив, що вміє викручуватись з найбільш складних ситуацій. Проте, я глибоко впевнений, що цього разу він прорахувався.
Поясню. Найкращим періодом для нього закінчити війну був березень-квітень цього року. Тоді Трамп був дуже злий на Зеленського і Україну - він припинив військову допомогу Києву, обіцяв путіну зняти санкції та повернути заморожені активи. Не кажучи вже про шалений тиск на нас з метою прийняти умови кремля. Путіну це виявилось мало, а сам Трамп розривався між більш активною участю у конфлікті та збереженням дистанції, оскільки глибше залучення до нашої війни несло ризик викликати гнів його виборців, а надання росії можливості досягти успіхів могло показати його слабкість. Але була вражена ахіллесова п'ята Трампа - його марнославство, і це зіграло вирішальну роль.
Зрозуміло, що москва погодиться на конструктивні переговори тільки після значних невдач на полі бою або ж в силу економічної неможливості продовжувати війну. Щодо першого компоненту, то він малоймовірний. Залишається другий. І тут дуже багато залежить від оточення Трампа.
На наше щастя в цьому оточенні є три людини, які дійшли твердого висновку щодо необхідності посилення тиску на росію. І якщо спочатку аженду Трампа формувала відверто антиукраїнська трійця Венс-Хегсет-Віткофф, то останні два місяці ініціативу перехопив тріумвірат Рубіо-Бесент-Келлог.
Мало хто звернув увагу на сенсаційну у цьому сенсі заяву міністра фінансів Бесента, який минулого тижня закликав Європу приєднатися до американських вторинних мит проти росії (якщо росія не погодиться на припинення вогню) і "надрати дупу" путіну, ввівши 100-відсоткові мита на покупців російської нафти. Сенсаційність у тому, що офіційний представник Білого дому ВПЕРШЕ закликає Європу до дій проти рф, а не йде у кільватері цього процесу. Хоча Трампу не потрібні мита проти країн, які купують російську нафту. Ефективніше переконати Індію скоротити закупівлі, а Саудівську Аравію збільшити видобуток, щоб уникнути зростання цін. Паралельно посилити санкції проти «тіньового флоту» росії і досягти зниження ціни на експорт до $40 за барель. Індія та Туреччина — ключові цілі для тиску, але робити це краще за допомогою пряників, а не загроз.
Ще один плюс. Трамп і Венс проведуть зараз свою відпустку у Британії. І «на господарстві» у Білому домі залишиться Марко Рубіо. Так, він вимушений грати за правилами Трампа, але по своїй суті - це найрозумніша людина цієї адміністрації і він є принциповим русофобом. Так от, саме Рубіо «керуватиме» Америкою під час відпустки Трампа, і покаже нам, чи не є блефом 50-денний ультиматумом росії. Відповідаючи на запитання про унікальну посаду Рубіо — він одночасно держсекретар та радник з нацбезпеки, як колись Генрі Кісінджер, — то у цьому сенсі, близькість до президента - вирішальний фактор. Мати Рубіо поряд із Овальним кабінетом, а не у Держдепі, і нівелювати цим вплив на Трампа з боку Венса - обнадійливий розклад за нинішніх умов.
З огляду на викладене, нове вікно можливостей для закінчення війні може відкритись у вересні-жовтні. Звісно, все залежить від однієї людини - путіна, але, здається, терпець стосовно нього урвався навіть в команді Трампа. Нам же конче потрібно триматись стільки, скільки буде потрібно. І хоча ми не головний гравець у цій складній грі, але ми - та "золота акція", яка формуватиме подальшій світоустрій. А тому - триматись, триматись і ще раз триматись.
