Здавалося б, всі результати візиту президента України до Вашингтону оприлюднено, акценти розставлено, зобов’язання владою усвідомлені, а обіцянки суспільством взяті на олівець. Виявилося, що ні. На додаток до виголошених “успіхів історичного візиту” як абсолютно нову подано черговий “прорив” - ініціативу України про створення зони вільної торгівлі з США. Дивно, адже про це жодного слова ані у Спільній заяві Зеленського та Байдена, ані за результатами інших зустрічей у Вашингтоні. Так само відсутня ця ініціатива й у нещодавно затвердженій президентом України Стратегії зовнішньополітичної діяльності. Доведеться розібратися.
Що не так?
- Ініціатива не нова, як в принципі й інші «легендарні прориви» дипломатії Зеленського на американському треку. Ще у 2018 році інший глава МЗС України цілком логічно говорив про такі наміри Києва. США - великий ринок і наші підприємства зацікавлені у виході на нього. Україна має діючу ПВЗВТ з ЄС, ЗВТ з Канадою, ЄАВТ та іншими державами і угрупуваннями. Водночас попередня адміністрація США відстоювала позиції протекціонізму і не поділяла ідей щодо лібералізації торгівлі. Згадати хоча б колись заморожену найбільшу економічну ініціативу: Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство, іншими словами - зону вільної торгівлі США-ЄС. На сьогодні ситуація більш сприятлива для просування ініціатив про вільну торгівлю. І Київ у цьому правий.
- Брак системної роботи. Публічне народження чергової “обіцянки” вказує на її спонтанний характер у прагненні вижати максимум позитиву з візиту до США для потреб внутрішнього споживання, а не на справжню проробленість питання. Натомість варто було б звернути увагу на те, що цього року закінчується термін дії Експортної стратегії України, яка свого часу була розроблена на 2017-2021 рр. Хочеться вірити, що в оновленій Стратегії знайдеться місце для оголошеної Києвом ініціативи.
- Шарахання між ринками. За останні два з половиною роки було багато амбітних планів про нові ринки Азії і Африки, аж до перенесення азійських підприємств на територію України. А ось системної роботи і справжньої стратегії, а відтак і результатів - як не було, так і немає. Змушені констатувати відсутність бачення влади щодо напрямів розвитку торговельного співробітництва та, відповідно, не започатковано і навіть не запропоновано консультації щодо укладення ЗВТ з перспективними, з точки зору економічного аналізу, країнами. Зроблене за останні два роки - фактично завершення запущених процесів ще у 2017. Набули чинності лише дві угоди, що передбачають зниження бар’єрів та полегшений доступ українських товарів на ринки Великої Британії та Ізраїлю. Досі тривають важкі перемовини з Туреччиною. По інших напрямах - мовчання.
- Будь-яким перемовинам про ЗВТ мають передувати комплексні і ґрунтовні дослідження, які надають прогнози і оцінки щодо плюсів та мінусів тих чи інших моделей угод про вільну торгівлю з конкретною країною, доцільності включення або виключення певних галузей з лібералізованого режиму. Власне, така серйозна робота була свого часу проведена перед укладенням ПВЗВТ з ЄС. Водночас сьогодні відсутні будь-які фахові дискусії та дослідження щодо пріоритетних для України держав для розвитку треку вільної торгівлі. І це стосується не лише США. В згаданій Експортній стратегії, крім країн ЄС, визначено ще 20 ринків у фокусі і лише з 6 з них застосовується режим вільної торгівлі.
Як висновок: одним зі стовпів дипломатії Зеленського мала б бути дієва «економізація» зовнішніх зносин держави. А насправді спостерігається феєрія голосних обіцянок і небувалого «прожектерства», за якими ховається по суті стагнація принаймні у питаннях просування економічних інтересів України шляхом диверсифікації і розширення географії режиму вільної торгівлі з державами світу. Не хочеться, щоб добру ініціативу ЗВТ із США спіткала така ж доля, як і обіцяні перспективи нових ринків Катару та Оману.
