Серед політиків є персонажі, дуже схожі на жирафів. Однак вони вміло торгують своїм тугодумством, видаючи його за поміркованість, зваженість та навіть осяяння. Власне такі часто стають фігурантами розмаїтих конспірологічних версій, і, як це не дивно, є політичними довгожителями.
Так і Генрі Кіссінджер, — патріарх американського істеблішменту, радник з нацбезпеки та держсекретар у Річарда Ніксона та Джеральда Форда. Автор ідеї "збереження обличчя" США у провальній в'єтнамській війні, казуїст у політичній практиці тих років (політика батога та пряника – говорити в'єтконгівцям про мир, а відтак застосувати килимові бомбардування для "стимуляції миру"). Один з ініціаторів американського втручання у цю авантюру, його політичний стратег, а відтак - "миротворець", який фактично віддав В'єтнам у руки комуністів, але зумів конвертувати цю "зраду" у Нобелівську премію миру…
Кіссінджер — один з ініціаторів американського втручання у в'єтнамську авантюру, його політичний стратег, а відтак - "миротворець", який фактично віддав В'єтнам у руки комуністів, але зумів конвертувати цю "зраду" у Нобелівську премію миру…
Так от, Кіссінджер у своїх висловлюваннях про війну в Україні залишився таким же "жирафом", як і в ті далекі вже 70-і роки. Проміжним підсумком його
риторики (бо ж ніхто не знає, що скаже містер Генрі завтра) стала вчорашня заява на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. "Архітектор розрядки", "в'єтнамський яструб миру" ні
сіло ні впало заявив про "доречність" членства України у НАТО.
"До цієї війни я був проти членства України в НАТО, бо побоювався, що це розпочне саме той процес, який ми бачимо зараз. Тепер, коли процес вийшов на такий рівень, ідея нейтральної України в таких умовах уже не має сенсу", - сказав американський політик.
"Проти членства" – сказано надто м'яко. Рівно місяць тому Кіссінджер переконував, що з Росією слід домовлятися, причому на умовах, неприйнятних для Києва, тобто віддати Путіну анексовані території.
"Проти членства" – сказано надто м'яко. Рівно місяць тому Кіссінджер переконував, що з Росією слід домовлятися, причому на умовах, неприйнятних для Києва, тобто віддати Путіну анексовані території
А ще раніше, коли унаслідок російської агресії значно пришвидшився процес інтеграції України до Північноатлантичного
альянсу, Кіссінджер категорично боронив свій висновок про те, що рішення Бухарестського саміту 2008 року відмовити Києву у його бажанні долучитися до НАТО було правильним. У
чому ця "правильність", ексрадник та ексдержсекретар не пояснює. Однак у його публічних виступах звучить лейтмотивом думка, яка наштовхує на сумні висновки. Генрі Кіссінджер
постійно намагається зодягнути путінську агресивну, токсичну Росію у шати жертви. Мовляв, якщо Україна, за підтримки НАТО (читай – Заходу) спробує відібрати анексований Крим,
то це буде неправильно. "Продовження війни за межами цієї точки буде вже не про свободу України…, а про нову війну проти самої Росії".
Політики-патріархи абсолютно можуть не перейматися наслідками своїх заяв. Їм вже однаково – буде Україна у НАТО, чи ні; віддасть Росія Крим законному власнику, чи залишить собі
Звісно, Кіссінджеру приємно тусуватися серед значно молодших, а, отже, на його думку, недосвідчених політиків. Звісно, самолюбство потенційного пацієнта геріатричного
пансіонату гріється згадками у світовій пресі, коментарями в етерах найвпливовіших телевізійних компаній. Але я міркую над тим, що схожі політики-патріархи абсолютно можуть не
перейматися наслідками своїх заяв. Їм вже однаково – буде Україна у НАТО, чи ні; віддасть Росія Крим законному власнику, чи залишить собі.
Зрештою, як були байдужі значно молодшому Кіссінджеру долі майже півмільйона репресованих комуністами мешканців Південного В'єтнаму після Паризької угоди про припинення тієї безглуздої бійні. Та він удав, що це прийнятна ціна його миротворчих зусиль і маневрів.
