Огляд
Сьогоднішній буде таким же, як і попередній – коротко з різних напрямків
1. Куп'янський напрямок
На Куп'янському напрямку передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії противника (мсд) зі складу його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), за підтримки низки підрозділів, так званого «добровольчого штурмового корпусу» (ДШК), протягом останніх 3-х діб продовжували спроби значно розширити свій «Дворічанський» плацдарм на річці Оскіл, на північ від міста Куп'янськ.
Їм вдалося просунутися на південь уздовж річки приблизно на 250-300 метрів, у бік села Кіндрашівка. Однак атаки на північ та південь від села Западне, що на дорозі Куп'янськ-Дворічна, не призвели до його повного захоплення.
Своєю чергою, у самій Дворічній ворог поки що не в змозі повністю витіснити українські війська з населеного пункту. Вони продовжують контролювати низку кварталів у її північній частині.
Кілька спроб противника, діючи (атакуючи) невеликими штурмовими групами, просунутися з Новомлинська до Фіголівки, також не принесли йому успішного результату.
Цілком можливо, що командування ворожого угруповання військ (УВ) «Север» найближчим часом спробує посилити свої зусилля на плацдармі, вводячи там у бій низку підрозділів зі складу 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 6-ї ЗВА або зі складу 11-го армійського корпусу (АК), ймовірно, 7-го окремого мотострілецького полку (омсп).
Очевидно, що для противника певним стримуючим фактором, стосовно цього, є той факт, що він відчуває певні труднощі з матеріально-технічним забезпеченням (МТЗ) дій своїх передових підрозділів на плацдармі, у зв'язку з наявністю в їх безпосередньому тилу досить повноводної річки Оскіл. Але, існуючий рівень логістики все ж таки дозволяє йому не лише утримувати сам плацдарм, а й атакувати з нього на кількох напрямках. Проблема в іншому - при нарощуванні зусиль на плацдармі, йому потрібно буде істотно нарощувати обсяги логістики. А з цим, очевидно, противнику, поки – все одно важкувато...
Як на мене, як на «альтернативний» варіант, цілком ймовірно, що найближчим часом ворог знову спробує, одночасно зі своїми активними діями на плацдармі ЗА Осколом, прорватися між селом Синьківка та річкою, вздовж лівого (східного) берега річки до північних околиць східної частини Куп'янська. Або знову активізується його 1-ша танкова армія (ТА) зі складу УВ "Запад", у напрямку Куп'янськ - Вузловий.
Природно, варто підготуватися до того, що ці дії послідують ОДНОЧАСНО. Оскільки, для ворога, це найефективніший спосіб досягти відчутного результату по відношенню до міста Куп'янськ. Так, це вимагатиме максимально тісної взаємодії та координації дій між командуванням двох російських армій (6-ї ЗВА та 1-ї ТА) з різних угруповань (відповідно, УВ "Север" та ГВ "Запад"), але я не думаю, що російське командування цього не розуміє або не вживає жодних дій у цьому напрямку. Принаймні до сьогоднішнього дня 6-та ЗВА та 1-ша ТА противника, очевидно, діяли досить злагоджено на Куп'янському напрямку.
Практично одночасні спроби форсування Осколу, як на північ від міста (силами 6-ї ЗВА, успішні), так і на південь (силами 1-ї ТА, безуспішні), явно свідчать про те, що війська (сили) цих об’єднань діють не тільки злагоджено, але і в рамках очевидно існуючого єдиного задуму (плану).
Той факт, що російське командування поки що спромоглося реалізувати лише частину цього плану (прорватися на Оскіл на південь від міста і переправитися через річку на північ від нього), не скасовує ані його суті, ані основного змісту. Очевидно, що змінюються лише терміни його здійснення і (можливо) склад сил і засобів, які беруть участь в його реалізації.
2. Покровський та частково Новопавлівський напрямки
На Покровському напрямку, судячи з усього, командування УВ «Центр» зайнялось перегрупуванням та поповненням з'єднань, частин і підрозділів, що діють на напрямку головного удару (нгу), в смузі 41-ї ЗВА і які зазнали значних втрат у попередніх наступальних боях.
Однак, навіть під час цих заходів противник не припиняє наступати на південь і південний захід від міста, але, очевидно, використовуючи для цього обмежені сили і засоби. Наприклад, судячи з усього, 55-та омсбр зі складу 41-ї ЗВА, яку останні 3 тижні командування противника майже щодня "використовувало" в атаках і штурмах і, як то кажуть, "на нуль і всуху", була замінена частиною 15-ї мотострілецької бригади з сусідньої 2-ї ЗВА. Хоча, далеко її не прибрали – частково відвели до другого ешелону.
На даний момент ударне угруповання противника, що діє на південь і південний захід від Покровська, складається з рясно змішаних частин і з'єднань двох армій - 41-ї і 2-ї ЗВА, зокрема:
- частина сил 27-ї мсд (433-й мсп і десь до батальйону 506-го мсп), 15-ї та 30-ї омсбр - обидвві з 2-ї ЗВА
- частина сил 90-ї тд (239-й тп, 87-й сп), 74-а омсбр — усі зі складу 41-ї ЗВА
Все це "шобло" зосереджене і активно атакує на дуже вузькій ділянці - від Нововасилівки до Шевченка (верхн.), намагаючись одночасно обійти Покровськ із заходу (тобто наступаючи в північно-західному напрямку) і прорвавшись якомога глибше вздовж обох берегів річки Солона (тобто просуваючись строго в західному напрямку).
Однак протягом останніх 3-х днів його результати дуже скромні. Ворог спромігся «зайти» та «зачепитися» лише в Успенівці, хоча атакує майже без зупинки по всьому периметру свого прориву на південний захід від Покровська - на північ від траси Покровськ - Межева (в районі Котлине), на Звірове з боку Піщаного, на схід і південь від Удачне, в напрямку Нововасилівка - Новоолександрівка.
Наскільки я розумію, на даний момент командування 41-ї ЗВА противника, після включення до її складу 90-ї тд, відчуває певну амбівалентність у розподілі своїх сил та засобів. Очевидно, що її основні сили діють на нгу (на південний захід від Покровська), і в той же час основні сили переданій їй 90-ї тд явно націлені на Новопавлівський напрямок (який знаходиться набагато південніше сектора прориву на південний захід від Покровська), а фактично на Покровському напрямку діє лише частина (менша) сил 90-ї танкової дивізії (до двох полків).
Зрозуміло, що основна увага командування 41-ї ЗВА противника, як і раніше, зосереджена на Покровську, але головні сили його 90-ї танкової дивізії також наступають. А в порівнянні з нгу, поки що успішніше - 6-й, 80-й тп, 228-й мсп вже вийшли на рубіж Надіївка - Срібне і продовжують наступати з нього у західному напрямку, 428-й мсп і 67-й сп, в свою чергу, зуміли прорватися до одного з ключових пунктів системи оборони Збройних Сил України на Новопавлівському напрямку (село Андріївка), закріплюються там на східних околицях і зараз ведуть вперті бої з підрозділами Збройних Сил України, які там обороняються, щоб прорватися з півночі на трасу Запоріжжя - Донецьк, в районі Константинополя.
Більш того, наскільки я розумію, командування УВ "Центр" повністю усвідомлює труднощі 41-ї ЗВА, пов'язані зі смугою наступу її 90-ї тд. Бо пару тижнів тому, мабуть, для того, щоб ущільнити бойові порядки 90-ї тд, воно перегрупувало ще одну бригаду (114-та омсбр) в напрямку Шевченка (нижн.) - Андріївка, додатково до діючої тут 110-ї омсбр (обидві зі складу 51-ї ЗВА УВ "Центр"). Останній, втім, це не допомогло - спроба обох бригад прорватися на Андріївку вздовж північного берегу річки Вовча, строго зі сходу, не увінчалася успіхом, поки в дію не вступила 90-та танкова дивізія противника, атакуючи Андріївку з північного сходу, з боку Петропавлівки і Слов'янки.
Якщо характеризувати ситуацію на Покровському і Новопавлівському напрямках в цілому, то слід підкреслити дві речі:
- На Покровському напрямку противник продовжує активні атакуючі/штурмові дії на південь та південний захід від міста, проте протягом крайніх 5-и діб його результати були практично нульовими, хоча до цього він встиг прорватися тут на північно-західному напрямку та перерізати дорогу Межева-Покровськ в районі села Котлине.
- На Новопавлівському напрямку ведеться вперта боротьба за так звані "залишки Курахівського плацдарму". Російське командування намагається їх "стиснути" одночасно з трьох сторін (з півночі діє 90-та танкова дивізія 41-ї ЗВА та 2 бригади 51-ї ЗВА, з фронту/сходу, в районі Дачне та на південь від нього, з цих "залишків" витісняють українські підрозділи дивізії 8-ї ОА (20-а та 150-а мсд), а з півдня намагаються атакувати бригади з УВ "Восток" - 36-та, 39-та та 57-ма омсбр). Поки що, роблять вони це «зі скрипом», хоч і не безрезультатно. Головним епіцентром подій, вочевидь, найближчими днями стануть бої за Андріївку.
3. Ну і на закінчення трохи по Лиманському напрямку.
Тут, в районі населеного пункту Іванівка, де активно діють передові підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії противника 20-ї ЗВА, російські війська ведуть вперті бої за розширення плацдарму на річці Чорний Жеребець, намагаючись атакувати, як у напрямку села Колодязі, так і вздовж річки на протилежному її березі в напрямку Терни – Ямполівка...
Поки що, після захоплення сіл Іванівка та Терни, противник не має значних успіхів, але потенційно цілком може нарощувати свої зусилля на південному та південно-західному напрямках, тим самим ставлячи в дуже «делікатне» становище наші війська, які обороняються перед фронтом 25-ї ЗВА противника в районі Ямполівки та Торського.
Своєю чергою, на північ 3-тя мотострілецька дивізія противника зі складу тієї ж 20-ї ЗВА, вже місяць намагається зробити той самий трюк, що й 144-та мотострілецька дивізія в районі Іванівки – розширити захоплений плацдарм в районі Макіївки, в бік села Греківка. Поки що безрезультатно.
Як на мене, очевидно, що для командування 20-ї та 25-ї ЗВА противника плацдарм 144-ї мотострілецької дивізії в районі села Іванівка, в контексті їхніх подальших планів, має дуже надзвичайне значення.
Тут можна просто "прочитати", як у головах російських планувальників рояться думки щодо "розрізання та притискання до Сіверського Донця" майже всього Лиманського угруповання ЗСУ, шляхом "стрімкого наступу" з цього плацдарму по загальній дирекції Іванівка – Колодязі – Ставки – Дробишеве.
Проблема в тому, що командування 20-ї та 25-ї ЗВА противника в боях на цій, раніше невідомій річці (Чорний Жеребець) «поклало» таку купу людей і техніки, що це навіть сплило у відкритій частині «творчості» російських зетанутих «воєнкорів», де викликало дуже серйозну лайку в їхній бік.
За оцінками ряду російських «воєнкорів», втрати російських військ в смузі 20-ї ЗВА в окремі періоди були цілком співставні з втратами на Покровському напрямку.
Тому, перш ніж малювати красиві стрілки по відношенню до Лиманського угруповання ЗСУ, російському командуванню все ж таки доведеться зробити дві "маленькі" речі:
- Розширити плацдарм на р. Ч.Жеребець до такої міри, щоб можна було БЕЗПЕЧНО загнати туди достатню кількість сил і засобів, необхідних для такого ривку ( «штурмові тушки» і «залізо»)
- Ну, і головне - знайти ці самі ДОДАТКОВІ сили і засоби, саме в такій кількості. Адже, наскільки я розумію, російському командуванню з кожним місяцем, з низки причин, стає все важче формувати стратегічні резерви, в тих кондиціях, які необхідні для стратегічного наступу. В тому числі, на окремих операційних напрямках.
