Всі розмови про Донбас у Зеленського – це лише розмови з власним електоратом.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба знову зробив кілька заяв щодо Криму і Донбасу. Він сказав що окуповані території у складі України матимуть більше самостійності, ніж під окупацією.
А ще - що Україна готова обговорювати особливий статус Донбасу і Криму в своїх межах.
От що означають усі ці, або схожі заяви з щотижневою періодичністю?
То Мінські переговори: вони говорили про консультаційну раду (на початку весни). І отримали фронду у власній фракції. Пам’ятаєте спільну заяву пів-сотні Слуг з випадами про зраду Єрмака?
Вони говорять про участь представників Донецька і Луганська у зустрічах. Що це дасть? Нічого. Просто розмови.
Коли Козак, зам в адміністрації Путіна, який відповідає за українські справи злітав до німців, то і Єрмак з делегацією міністрів теж злітав. Після нього.
Насмішив світ лише тим, що головою делегації де-факто був він, людина, яка в дипломатичному протоколі – ніхто. Делегацію міг очолити прем’єр чи міністр МЗС, а не офіс-менеджер неконституційної установи під назвою Офіс Президента. Жаль фрау Меркель не відправила на переговори з ним свого кота. А що? Він теж наближений до лідера суверенної держави.
Усі ці виступи і вислови – це лише фінти вухами.
Судячи з рейтингів росту симпатій до ОПЗЖ - абсолютно проросійська вата вже остаточно відпала від Зе! і стала під знамена Медведчука.
Але все одно якась частина електорату Зеленського – це люди, які в своїх очікуваннях ще сподіваються досягти миру з Росією за будь-яку ціну.
Але Рух опору капітуляції, західні партнери своїми діями стримують прагнення Офісу президента до «Мир за будь-яку ціну».
І ось уже Міністр закордонних справ визнає: ніяких переговорів з сепарами ДНР/ЛНР. Переговори можуть бути лише з Москвою.
І оце – спільна перемога колективного спротиву капітулянству.
Насправді ми у патовій ситуації. Позиція Кремля: домовляйтеся з «республіками». Ми: ні, говоримо лише з Путіним. Але це – наша головна позиція
Усі дорослі люди це розуміють. Але.
Наше суспільство ще не сформовано. І саме недозріла частина суспільства є основною електоральною групою Зеленського.
Тому і можна помітити: кожного тижня якісь заяви Єрмака чи Кулеби про переговорний процес, про наші прагнення миру. Щоб піпл знав:
1) Володимир Олександрович старається. Дуже. Ось-ось. Скоро вже мир. Треба трошки почекати. До кінця жовтня. Ось ще раз зробимо їх разом і мир.
2) Є сили націоналістів, які цим прагненням заважають і дратують «ту» сторону.
Ну і мета: так пропетляти до місцевих виборів.
Але війна триває. І поки тут говорять – на фронті гинуть наші.
Скільки не кричи халва – в роті солодко не стане.
Замість визнати зараз, що війна триватиме – допоки у Росії при владі Путін, наша влада кричить про мир уже днями.
Кожного дня.
