Цікаво, чи то лише в Україні просте, як борщ, поняття "державна зрада" загортають у блискучі обгортки слів на кшталт: "дипломатія", "донбаський кейс", "миротворчість"? І чи лише в Україні пройдисвіти і відверті ненависники усього українського наділені офіційними статусами і повноваженнями?
Петиція щодо створення парламентської Тимчасової слідчої комісії, яка б серйозно взялася за безпрецедентний зрив, по суті, - державну зраду "справи ваґнерівців", набрала потрібну кількість голосів менш, ніж за тиждень. Тепер – м'яч на полі Верховної Ради. І не просто м'яч, а направду пробний камінь, який уможливить достеменно з'ясувати, чи може Україна під орудою "зеленого миротворця" і його Кварталу надалі чинити гідний опір російській агресії. Питання, спричинене яловістю режиму, - зависло у повітрі. Тож тепер нардепи просто таки зобов'язані щось з тим робити. Бодай з огляду на імідж власних політичних сил перед місцевими виборами.
Однак для значної частини проукраїнської спільноти відповідь насправді очевидна. Вона – у розслідуваннях журналіста Юрія Бутусова, який першим виклав у мережу сенсаційну звістку про учасників утаємниченої наради в Офісі президента, яка, однак, виявилася зовсім не таємницею для російських спецслужб. Відповіді на це запитання – в оприлюднених Яніною Соколовою та народним депутатом Володимиром Ар'євим документах щодо терористів, які, за задумом українських спецслужб, вже мали б сидіти за ґратами і давати свідчення для майбутніх судових процесах не тільки тут, але й в інших країнах світу (до прикладу, в Нідерландах).
Зрештою, опосередковану відповідь можна знайти і в гучному інтерв'ю ексочільника ОПУ Андрія Богдана Дмитрові Ґордону. Богдан, звісно, "сучий син", але його образа і відраза до свого наступника – Андрія Єрмака, роблять його у "справі ваґнерівців" "нашим сучим сином".
Зрештою, ТСК мала б з'ясувати не тільки питання конкретних персонажів, вказати конкретно на того, чий "єдиний дзвінок до Москви" (слухаймо Богдана) пустив коту під хвіст тривалі і, я б сказав, філігранні зусилля вітчизняної контррозвідки (чи також американської?), немало коштів платників податків. Тимчасові парламентські слідчі, за великим рахунком, мали б дізнатися, яким чином на Банковій обжилося ціле кубло українофобів, чому саме вони, а не хто інший, формують зараз зовнішньополітичний вектор країни? Маю підозру, що суспільство дізналося б чимало цікавого: і про корупцію у найвищих ешелонах влади, і про кумівство, і про невтолимі апетити, притаманні "малоросам", які за "шмат гнилої ковбаси…" з московського столу ладні продати рідну маму. Той же Юрій Бутусов, зокрема, недавно з'ясував, з якої такої радості до складу Тимчасової контактної групи на переговорах у Мінську потрапив релікт часів СРСР, експрем'єр Вітольд Фокін. Банально просто – його гламурна внученька з дитинства приятелювала з Андрієм Єрмаком. "Я особисто познайомила дідуся з Єрмаком, - каже Маша. - Це було нашим особистим рішенням, щоб дідусь взявся за це. Вони знайшли спільну мову з Андрюшею - як закінчити цю війну".
Ба більше, - ТСК, якщо її, звісно, створять і дадуть можливість повноцінно працювати, зможе допитати і "дєдушку" Фокіна, який не забарився з "планом закінчення війни", що, слід думати, до душі і Єрмакові, наговоривши на державну зраду і про "громадянський конфлікт" на Донбасі, і про вибори на окупованих територіях. Бо наразі парламент дістав облизня, - Фокін по-хамськи відмовився привселюдно відповісти на дискомфортні для нього запитання з трибуни ВР.
Я вже колись припускав, що призначення Кравчука на посаду очільника переговорної групи у ТКГ цілком ймовірно було відкупом Зеленського Медведчукові з надією поділити округи на Південному Сході країни, де "Слуга народу" майже передбачувано зазнає повного фіаско. Але гра на цьому не звершилася. Бо щойно у парламенті (ще до опублікування згаданої петиції) постало питання про створення ТСК щодо "ваґнерівців", як проти однозначно виступила медведчуківська фракція. "Цієї слідчої комісії у Верховній Раді України не буде, тому що не було доповіді, не було спецоперації, це абсурд, - заявив, зокрема, Нестор Шуфрич. - З точки зору парламентського контролю ми можемо перевіряти тільки ту інформацію, яка нам виглядає достовірною".
Я не буду тут наголошувати, що достовірною інформацією Шуфрич, Богдан і К вважають лише темники, написані у Кремлі. Однак у решти парламентарів, як на мене, мав би спрацювати не тільки державницький інстинкт, але й почуття самоповаги. Ну, не можна, щоб тобі відверто брехали, щоб ігнорували твоїм статусом і, зрештою, твоєю опінією в очах виборців, та ще й вимагали, щоб ти сумирно вислуховував маячню фокіних, кравчуків і ще "11 друзів" Єрмака. Не кажучи вже про самого главу Офісу, який є, з точки зору конституційного права, по суті, ніким і звать його ніяк. Щонайбільше – канцеляристом.
Хоча навіть якщо депутатам вдасться довести до пуття цю майже очевидну історію зради, не факт, що Єрмак відповідатиме. Через отой таки "позаконституційний" статус. Тоді звинувачення рикошетом вдарять по Зеленському і фактично перетворять його на співучасника антиукраїнської афери. Топового, я б сказав, співучасника…
