Ось прийшло повідомлення про призначення ще одного гауляйтера. Цього разу у Харківську область (хоча Кавказ. Реалії. пише - Херсонську) прзначають мера Краснодару Андрєя Алєксєєнкава. Це у них виявляється - кар'єрний ривок.
Як і очікувалося - росіянці активно міняють місцевих колаборантів на заїзджих.
Як то кажуть - мавр зробив свою справу, мавр може йти.
Міняють з кількох причин:
1) Зрада потрібна ворогові - зраднк нікому;
2) цих усілякх сальдів і балицьких не поважають не те що сусіди, а і їх собаки. Навіщо тримати навіть на побігеньках людей, яких співмешканці називають "воно" і презирлво, і з огидою дивляться.
4) росіянці чомусь думають, що якщо покерувати сюди приїдуть десь з расєюшки. то такому варягу тут в рота заглядатимуть. Бо аякже, з метрополії в колонію прибув. Тільки тут до всіляких масквічєй і раніше ставилися без подобострастія, то зараз максимум до нх: "Тихтотакойдавайдосвіданья". Але в кремлі досі вірять, що це має спрацювати.
Мені старі дядьки в Лебедині розказували якось бувальщину.
Прислали на початку колективізації (був тоді такий рух двадцятип'ятитисячників) з ленінграду роботягу сталевара. Пролетарій. Гегемон, йопта. Чим не голова колгоспу?
І якось обговрювали дядяьки, як доставити в Ромни на станцію гусей. Щоб їх потім повезли на прокорм пітєрскіх трудящіх.
І якийсь дядько каже: та взуємо гусей та й поженемо своїм ходом.
Пролетарій возбудився, бо подумав: буквально над ним селяни насміхаються.
Тоді дядьки телепню пояснили, що "взути" гусей, це помазати їх лапи смолою. І вони таким чином можуть переходити своїм ходом на сотню кілометрів за 2-3 дні. І лапи не зітруть.
Відбули цю повинність. І тут приходить рознарядка: доставити в Ромни на станцію колгоспних кролів, бо пітєрци хочуть дієтичного чогось.
І ось пітєрський голова колгоспу і каже: а чьто, абуєм сєйчас кролікав і пагонім свїм ходам.
Дядьків повалило від сміху.
Отакі от крєпкіє хазяйствєннікі і зараз з окупантами понаїдуть. Звичайно усім цим варягам доведеться тікати попереду армії. І вже скоро.
Але крові нашої вони поп'ють. І кролів з гусями по наших селах поїдять. Як і черешні з кавунами.
Зате ж чимало їх і удобрять наші чорноземи.
І родитиме ця земля щедро. Для нас.
