"Варяги" - Віктор Бобиренко

"Варяги" - Віктор Бобиренко

Ось прийшло повідомлення про призначення ще одного гауляйтера. Цього разу у Харківську область (хоча Кавказ. Реалії. пише - Херсонську) прзначають мера Краснодару Андрєя Алєксєєнкава. Це у них виявляється - кар'єрний ривок.

Як і очікувалося - росіянці активно міняють місцевих колаборантів на заїзджих.

Як то кажуть - мавр зробив свою справу, мавр може йти.

Міняють з кількох причин:

1) Зрада потрібна ворогові - зраднк нікому;

2) цих усілякх сальдів і балицьких не поважають не те що сусіди, а і їх собаки. Навіщо тримати навіть на побігеньках людей, яких співмешканці називають "воно" і презирлво, і з огидою дивляться.

4) росіянці чомусь думають, що якщо покерувати сюди приїдуть десь з расєюшки. то такому варягу тут в рота заглядатимуть. Бо аякже, з метрополії в колонію прибув. Тільки тут до всіляких масквічєй і раніше ставилися без подобострастія, то зараз максимум до нх: "Тихтотакойдавайдосвіданья". Але в кремлі досі вірять, що це має спрацювати.

Мені старі дядьки в Лебедині розказували якось бувальщину.

Прислали на початку колективізації (був тоді такий рух двадцятип'ятитисячників) з ленінграду роботягу сталевара. Пролетарій. Гегемон, йопта. Чим не голова колгоспу?

І якось обговрювали дядяьки, як доставити в Ромни на станцію гусей. Щоб їх потім повезли на прокорм пітєрскіх трудящіх.

І якийсь дядько каже: та взуємо гусей та й поженемо своїм ходом.

Пролетарій возбудився, бо подумав: буквально над ним селяни насміхаються.

Тоді дядьки телепню пояснили, що "взути" гусей, це помазати їх лапи смолою. І вони таким чином можуть переходити своїм ходом на сотню кілометрів за 2-3 дні. І лапи не зітруть.

Відбули цю повинність. І тут приходить рознарядка: доставити в Ромни на станцію колгоспних кролів, бо пітєрци хочуть дієтичного чогось.

І ось пітєрський голова колгоспу і каже: а чьто, абуєм сєйчас кролікав і пагонім свїм ходам.

Дядьків повалило від сміху.

Отакі от крєпкіє хазяйствєннікі і зараз з окупантами понаїдуть. Звичайно усім цим варягам доведеться тікати попереду армії. І вже скоро.

Але крові нашої вони поп'ють. І кролів з гусями по наших селах поїдять. Як і черешні з кавунами.

Зате ж чимало їх і удобрять наші чорноземи.

І родитиме ця земля щедро. Для нас.