Літописи почали створюватися на Русі ще за часів правління Володимира Великого. Але найвідомішим пам’ятником давньоруської історичної думки залишається «Повість минулих літ», автором якої вважається чернець-літописець, один із найосвіченіших людей своєї епохи Нестор Печерський. Його перу належить не лише грандіозний літописний звід, але й ряд пам’ятників духовної літератури — житія святих князів-мучеників Бориса і Гліба та житіє преподобного Феодосія Печерського, котре містить безліч відомостей про заснування Києво-
Печерської обителі й про перших ченців-подвижників Київській Русі.
Нестор народився в Києві. Про перші роки його життя немає ніяких відомостей. Відомо лише те, що в 17 років юнак вступив послушником до Києво-Печерської обителі, а прийняв його туди сам засновник обителі преподобний Феодосій. Суворістю життя, молитовним зосередженням і ретельністю в справах віри юнак незабаром перевершив багатьох відомих печерських старців і після постригу в ченці був визнаний гідним сану ієродиякона. Основним «послушаниям» Нестора в монастирі стала книжкова справа, а створена ним перша редакція «Повісті минулих літ» (близько 1113 року, оригінал до нас не дійшов, літопис відомий лише в більш пізніх копіях) донині залишається головним джерелом історичних відомостей про Давню Русь.
Чимало зробив Нестор і для освіти Русі. Є відомості про те, що київські князі неодноразово відправляли ченця-історика у великі міста на Правобережжя Дніпра для організації училищ і шкіл при монастирях.
