Коли в тебе чималенька аудиторія, є проблема. Будь-яке формулювання може бути сприйняте за стигмаційне.
Взагалі будь-яке.
Назвеш людину, яка виявляє явні проблеми з когнитивними здібностями та/або моральними якостями, ідіотом? Ідіотія - це хай і застаріла, але назва хвороби. Хворим? Образливо щодо хворих. Дегенератом? За це мене раз ФБ банив. Як і за будь-яке порівняння з твариною. Психом? Я забув, але точно є якесь англійське двоосновне слово щодо цього. Членососом? До мене вчора прийшов хлоп із звинуваченням у сакшеймінгу. А один ображений досі десь Фейсбуками бігає через словосполучення “соціальний аутизм”, яке дуже образило людей, які його ніколи не прочитали.
Окрема іронія - коли люди кидаються захищати тих, кого нема в зоні досяжності, теоретично можливих постраждалих. В тому ж пості, де пан цікавився за членососів, інший звинуватив мене у зневазі до кларнетистів через термін “шкіряний кларнет”. І якщо перший такі да, смоктав прутні, то в тому, що другий грав на кларнеті, маю сумніви. Але чому б не захистити почуття відсутніх кларнетистів заздалегідь?
Сюди ж - образи за реальні та уявні наїзди на соціальні групи, географічні об’єкти, походження. Упаси небо сказати “хуторянство” чи згадати мем “Чесного психолога” про один населенний пункт Вінницької області. Гірш того, ображалися навіть на слово “кугут”, бо, увага, кугутами десь колись росіяни українців називали. Та якщо я заберу з лексикону всі слова, якими росіяни називали українців в якості образи, там залишаться тільки прийменники та “синхрофазотрон”. Будь-яка, навіть побіжна чи позитивна згадка в тексті одного київського району гарантує кілька коментарів в дусі “ТА НОРМАЛЬНИЙ РАЙОН!”, а на згадку про задрані ціни для біженців мешканці окремого регіону чомусь ображаються навіть тоді, коли мова про інші регіони.
Тут би просто послати всіх до сраки, але я ж не можу послати, не роз’яснивши.
Так от. Мова влаштована так, що в ній неможливо запобігти стигматизації. Функція стигматизації є її невід’ємним елементом - бо мова відображає соціальні взаємодії, і дотоді, допоки в них можливе саме явище стигматизації, мова буде шукати засоби вираження. Класичне “срака є - буде й слово срака”.
Стигматизацією в мові можна лише кидатися, як гарячою картоплиною, переміщуючи її між різними групами. За принципом “сьогодні в нас неввічливо називати людей ідіотами, бо цей термін ображає людей з розумовою відсталістю, будемо називати їх довбограями. Завтра образяться ЛГБТ++, вигадаємо щось інше”.
Простіше кажучи: неможливо сформулювати текст, що не зачепить якусь соціальну групу, причому ця неможливість закладена в самій сутності мови. Можна лише обрати, яку саме соціальну групу зачепиш сьогодні. Коли кількість читачів перевищує десять тисяч, когось ти зачепиш прям обов’язково, я гарантую це. Якщо не прямо - то за вищезазначеним принципом “я тут згадав, що в світі є кларнетисти, які можуть образитися”.
Тому єдине, що можна запропонувати - припиніть сприймати як закид на свою адресу те, що очевидно ним не є.
Або йдіть до сраки.*
(останнє твердження можна сприйняти як таке, що має елементи гомофобії та/або слатшеймінгу. А можна й не сприймати)
