Війна та форс-мажор.
ТОВ «МІК» однин з найбільших виробників одягу, спорядження та засобів індивідуального захисту для нашої армії. Створено ще у 1998 році у Запоріжжі, до початку повномасштабного вторгнення мало фабрики у містах Оріхів, Марганець, Мелітополь, Токмак, Лебедин, Охтирка, Козятин, із загальним штатом близько 1500 працівників.
У перші ж дні повномасштабного вторгнення фабрики у Мелітополі та Токмаку опинилися в окупації. Оріхівська фабрика працювала не зупиняючись жодного дня стільки, скільки було можливо, поки це не стало занадто небезпечно, а у літку 2022 року фабрика не була пошкоджена так, що працювати в ній стало неможливо. Сьогодні чотирьох поверхова будівля фабрики вже просто знищена. Фабрика у Марганці працювала, доки восени 2022 року на її територію не влучила російська ракета…
Як всім нам відомо форс-мажор, або обставини непереборної сили – це такі обставини, котрі звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання.
Зазвичай для доведення таких обставин потрібно отримати Сертифікат, котрий видається уповноваженим на то органом. В Україні це Торгово-промислова палата України, котра наділена таким виключним правом державою у відповідному законі «Про торгово промислові палати в Україні». У всьому світі так.
Із початком збройної агресії вся українська промисловість працює в умовах високої вірогідності настання форс-мажорних обставин, котрі безпосередньо впливають на можливість виконання взятих на себе зобов’язань. Такого ніколи не було в нашій державі. Всі це розуміють.
І здавалось би, що якщо все ж таки, нажаль, настали такі негативні обставини, то потрібно отримати Сертифікат про форс-мажорні обставини, виконати зобов’язання та можна спати спокійно.
А ні!!!!
По факту, ми сьогодні маємо системну позицію судової системи – Сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Торгово-промисловою палатою України фактично не є доказом виникнення та існування форс-мажорних обставин. Він (сертифікат) взагалі ніщо!!!! Його цінність в судовому процесі – нуль.
Ця позиція судів чітко відображається в багатьох кейсах - у спорах із державними замовниками у сфері оборони позиція судів має явний характер каральної мети для промисловості.
В основній масі рішень, суди, не визнаючи сертифікати ТПП як доказ виникнення обставин непереборної сили, посилаються на правові висновки, викладені у ряді господарських справ, в тому числі у судових рішеннях Верховного суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та інших.
У підприємства явний форс-мажор - йому на територію прилетіли шахеди, розтрощили виробництво, але завдяки неймовірним зусиллям виконали зобов’язання та поставили вже у збиток продукцію – на тобі штрафні санкції, по повній, щоб не повадно було сприяти обороноздатності держави.
Така ж позиція судів по наших фабриках, розтрощених росіянами набагато пізніше початку війни, така ж позиція судів, коли не витримувала енергосистема та тижнями виробництва сиділи без світла та неможливо було забезпечити тривалі виробничі процеси.
Таке враження, що судова система навмисно приймає участь у знищенні вітчизняної промисловості в угоду іноземним постачальникам.
Що робити –міняти законодавство, або щось робити із судовою системою.
Але поки що до виконавчої гілки влади зі своєю славнозвісною 335 постановою та висновками Державної аудиторської служби активно додається й судова гілка влади. Разом вони роблять все для того, щоб промисловість максимально подалі трималася від забезпечення нашого війська товарами оборонного призначення.
Якось так.
