Вони показали гарний, я б сказав лапідарний, приклад того, як можна використовуючи таку величину як психологічна дистанція, самоасоціація та людський страх зменшити кількість ресурсів на фізичному фронті. Зараз наша черга поставити це собі на службу.
Я доволі давно помітив таку штуку - росіяни дивляться\читають і навіть намагають дружньо спілкуватися із чуваком, який очевидно належить до лав українського війська. Форма, теми обговорення, шеврони і всі інші ідентифікатори “сторони”. Їх не бентежить, що чувак скоріш за все стріляє по іншим росіянам. Нормально.
Але! Росіяни ображаються на дописи у соцмережах, де чувак артикулює росію як ворога, росіян як зло, їх дії як злочини… Тобто їм наче все одно на той факт що ти воював\воюєш\прямо зараз їдеш воювати, тощо, - хоча це очевидно, - проте їх ображають (злять, тривожать, лякають, etc) коли ти говориш про це прямо.
Справа в тому (що у мене немає дому… вибачте, не втримався) що психологічно вони дистанційовані від своїх померлих солдат (кіл-ть котрих множить той, кого вони читають\дивляться), але вони все ж асоціюють себе із соціальною групою - мы русские. З архетипом. З міфом.
Можна перестріляти взвод чмомібік, і загалом нормальным русским людям буде на це наплювати, але артикулюй, в той чи інший спосіб, що росіяни ведуть агресивну, не праведну війну, що вони загарбники та кати і вони прийдуть із тобою сперечатися (доречі, подивимося скільки цей допис без скарг провисить). Бо, як я і сказав, психологічно нормальные русские люди дуже дистанційовані від своїх військових (точніше дистанційовані тоді, коли ті програють*) і це те, що потрібно проти них використовувати в ІПСО, і це саме те, що вони робили із нами в 14-15 роках і навіть пізніше, коли ворожими нарративами віддаляли військо від обивателів: це війна олігархів, це політики посварили братські народи і все що видавав в ефір вася ломаченко. Бо якщо баріста десь на подолі не асоціює себе із азовцем на Світлодарці, чи добровольцем у Мар’їнці, чи зесеком в Авдіївці, то він НЕ підтримає захист України, ані грошима, ані своїм голосом на виборах. Очевидний профіт для ворога.
Бажання віддалитися від війни є нормальним для всіх людей. Всі суспільства що проходили через важкі часи це відчули. Бо нормально боятися самому опинитися в окопах, бо нормально боятися що в твій дім прилетить, боятися стати біженцем - боятися нормально і нормально втомлюватися від свого страху. Тому відсторонення від війни є нормальним захисним механізмом, що властивий всім людям.
Чим більше росіяни будуть стикатися із цим страхом, тим більше їм захочеться від нього відсторонитися, а значить відсторонитися і від своїх військових. Покинувши їх замерзлих і наляканих по лисих посадках. Як на мене, звучить просто прекрасно.
*Проте, завжди треба пам’ятати, що із перемогами, із тріумфальним маршем по Хрещатику, їх обиватель, - від алкаша з Єкатиренбургу, до хіпстера в Пітері, - залюбки себе проасоціює, додасть і себе до скарбнички народных усилий в борьбе с укрофашистами… навіть якщо сам ще вчора сміявся із путінської пропаганди.
