"Обійдемось без Порошенка," - цідить актор "95 кварталу", зображуючи чомусь керівника ГУР Буданова.
"Залужний - це менеджер у Президента,"- провіщає радник Єрмака Подоляк, "дивуючись", чому українці сміють обговорювати "ставлення Президента" до "тих чи інших підлеглих".
"Україну можуть представляти на міжнародних майданчиках чотири людини... решта - це туристи, ... не представники українського народу" - каже нове слово в конституційному праві секретар РНБО Данілов.
Випади депутатки Безуглої на адресу військових навіть цитувати не хочеться.
Цей перелік можна продовжувати і далі. Всі ці представники "квартальної влади" на чолі з "5-6 менеджерами", яких після останньої минулорічної прес-конференції Зеленського охрестили "банківською шісткою", найщиріше демонструють захоплення публічними атрибутами влади - без розуміння її суті в демократичній країні.
Їхнє уявлення про владу такі ж оперетково-поверхові, як номери "кварталу". Якщо вони стали у керма - інші мають зникнути, усвідомити свою нікчемність, самознищитись. Не заважати реалізовувати щастя за радянським кліше "я начальник - ти дурак".
От тільки демократія - це правління народу, а республіка - це спільна (загальна) справа.
І перемога на виборах означає, що вам повірили у вашій картинці безхмарного майбутнього. От тільки реалізовувати його треба вміти. А цього не спостерігається.
Бо "до булави ще треба голови".
Вирішення проблем починається із їх усвідомлення. Новини з фронту, із столиць партнерів-союзників, фінансово-економічних показників кричать про необхідність зміни підходів.
Для цього мала б відбутися зустріч Президента з фракціями, формування уряду єдності (точніше, уже порятунку).
Але цього не буде. Поки смажений півень не дзьобне, "менеджери" переконуватимуть одне одного в своїй геніальності, а українцям будуть згодовувати казочку про те, що найвеличнішим просто усі заважають.
Часу на ігри залишається все менше. Смажений півень гострить дзьоб - але зарозумілі воліють цього не помічати.
