Сьогодні дуже цікава тема: як жінки впливали на війну в ОРДЛО та на росії. Так, саме впливали, хоча участь у військових діях на боці росії, приймало тисячі жінок, мешканок Луганської та Донецької областей (ОРДЛО). Це й славнозвісна Корма, земля їй стеклобетоном, Танча з Ровеньків, новітній путінський самовар, це сотні жінок ОРДЛО, що служать на фронті зв’язківцями, лікарями, медсестрами, снайперами, танкістами, артилеристами.
Вдома це мирна жінка-мати-бабуся-дружина-сестра. Колись, як росіяни будуть тікати з ОРДЛО, усі ця жінки надягнуть хустки. Гарні сукні, зроблять зачіску та макіяж, та затягнуть тужливу пісню «ми жертви окупації, нам потрібні виплати». Й буде дуже важко відслідкувати їх бойовий путь та руки у крові українських військових, бо зачищення документів в ОРДЛО вже ведеться.
Тільки небайдужі громадяни, що присилають фото та свідчення з окупації, складають жахливу картину війни. Жінки в ОРДЛО найжорсткіші, ніж чоловіки. Вони приймали найактивнішу участь у «референдумі», формуванні окупаційних адміністрацій, вели агресивну пропагандистську політику у навчальних закладах. Але ці «квіточки», бо «ягідки» приймали участь у катуванні, вбивствах, розстрілах. Наприклад, у колонії № 38, яка знаходиться у селище Шахтарське, міста Довжанськ, ОРЛО, 80% охоронців, жінки. Саме вони б’ють та знущаються з військовополонених, а більшість там полонених там з Маріуполя.
Насправді, жінки в ОРДЛО здійснили дуже багато злочинів. Пропаганда у школах, формування путінського гітлерюгенду, підтримка війни та підтримка знищення України, це крапля з сотень злочинів, які здійснили жінки ОРДЛО. Можна назвати це безкровне вбивство. Але ж стільки тих, хто має на руках кров. Це й написані доноси, щоб знищити сусідів, родичів, коханок чи жінок, на яких впала підозра у відносинах з чоловіком, це допомога у викраденні дітей своїх «ворогів», це служба у «народній міліції», це служба у терористичних підрозділах, це служба у медичних підрозділах, це катування та вбивство, як полонених, так й мирних громадян.
Про вбивць у білих халатах в ОРДЛО дуже багато історій. Серед них рідкі, коли фігурує чоловік, здебільшого, це жінки. Це лікарі, або жінки, які просто вдягали білі халати та йшли по одиноким людям, кажучи, що це програма допомоги одиноким людям від путіна, робили смертельну ін’єкцію та обкрадали будинки.
Це дуже розповсюджена практика ще за часів срср. Була вражена, коли мені тут у селі на Черкащині розповіли страшну історію соціальної працівниці, яка ще жива й живе у цьому селі, яка вбивала старих людей, щоб заволодіти сберкнижками, грошима, документами на пай чи хату. Була порушена справа, але її зам’яли, бо ж у срср можна були сміливо відкупитися, тим паче, що у вбитих не було родичів, тобто потерпілих. Землею їх родина так й користуються, правда без оформлення, просто за мовчазною згодою місцевої сільради, а хати вбитих просто пішли у землю, бо ж їх теж не змогли оформити на себе злодії, а участь у злодійстві приймала уся родина, навіть неповнолітні діти.
Не здивую, якщо напишу, що ця жінка не народилася в Україні, а приїхала сюди у часи великого заселення України переселенцями з віддалених закутків росії, то у більшості старих людей, що мешкають у селі, місце народження Омськ, Орськ, Красноярський край.
Отруєння на росії та масові вбивства завжди були чисто жіночими злочинами. Труїли сусідів по комунальній квартирі, колег по роботі. Чого варта справа Тамари Іванютиної, яка у 1987 році отруїла людей талієм. У неї, до речі, було дуже багато послідовників. Труїли воду у колодязях. Труїли тварин у сусідів.
Що має бути у жінці таке всередині, щоб вона стала вбивцею, катувала людей та насолоджувалася смертю?
Я вже писала про це на початку війни у 2014-му, бо була свідком сотень соціальних історій, коли жінка відправляла на війну чоловіка з позиції «піди, награбуй, он сусід награбував, заробив, приніс».
В ОРДЛО це стало масовим явищем. Чому? Я не знаю. Але саме жінки були агресивними, коли проводили проросійські мітинги, саме жінки вимагали від «опочленія» та проросійських кураторів, які завжди були присутні на мітингах, вбивати проукраїнських людей. Там й досі так. Усі коменти «вбити-розстріляти» саме від жінок. Усі коменти «вирвати серце, різати кусочками» саме від жінок.
Я намагалася робити аналіз цих вчинків… Не змогла. Напевне, це мають робити психіатри. Чому жінки в ОРДЛО не тільки у своїй більшості виявилися проросійськими, а й у своїй більшості виявилися тихими чи відкритими вбивцями, штовхали чоловіків на війну, та вимагали вбивати, катувати, допомагали у скоєні злочинів.
Мене жахнула історія з ОРДЛО, коли жінка з ОРДЛО через соцмережі зв’язалася з людьми з росії, які шукали дітей для секс-послуг, тобто неповнолітніх дітей для борделю у Москві та вислала їм фото дочки колеги по роботі, яку підозрювала у наведенні на неї порчі, домовилася про продаж, зустріла викрадачів та допомогла їм викрасти 9-річну дитину. Коли дитину шукали, вона удавала переживання та співчуття, але надавала неправдиві свідчення, щоб відвести від себе підозри та увагу. Її викрили випадково, бо усі запити вона робила у робочого комп’ютера й коли він потрапив до рук сісадміна, той був шокований знайденою там інформацією. Дитину повернути не вдалося. Жінка отримала 3 роки умовно, бо ж не вбивала. Як це? Що це? Але, як мені розповіли, ця жінка потім неодноразово погрожувала тим, хто їй не сподобався, що продасть їх дітей чеченцям.
Що відбувається з людьми в ОРДЛО? Чому такі зміни? Чи вдасться хоч коли не будь зібрати усі злочини та покарати винних, чи амністія, війна все спише, «жертви окупації»?
Більшість злочинів не буде розкрито. Бо вже не має в живих ні свідків, ні постраждалих. Дійсно, війна все спише.
Можливо залишаться свідчення лише у соцмережах. Ось, як фото щасливих вдів ополченців, мобілізованих в ОРДЛО чоловіків, яких у 80% на фронт відправляли саме жінки.
Особисто я була свідком багатьох таких історій, коли сусідка горлала на усю вулицю «йди воюй, он сусід фуру окорочків привіз». Тобто люди свідомо знали, що війна для них, це й мародерство. Жінки мріяли про шуби та золото, які їх чоловіки вкрадуть з квартир багатих українців.
Чи погано жили ці люди? – ні, й ще раз ні. Пенсія шахтаря понад 15 000 грн на 2014 рік, 6 000 тонн вугілля безкоштовно, путівки безкоштовно, зарплата у шахті чоловіки від 20 000 грн до 50 000 грн, жінки від 10 000 грн до 20 000 грн.
Але усі вони мріяли, як будуть грабувати, вбивати, різати людей на куски, україномовних людей. Чому?
Чому жінки перші йшли на мітинг та вели за собою дітей та чоловіків?
Навіть статистика розлучень з ОРДЛО вказує та такий факт, чоловік виїжджає в Україну, жінка залишається в ОРДЛО саме з проросійських позицій.
Більшість жінок виїхали й на росію, кинувши своїх чоловіків в ОРДЛО.
Тобто, я ще розумію, що жінка більше знаходиться в інформаційному полі,тому на неї пропаганда має більший вплив, чоловіку за роботою немає коли. Добре!
Жінка мріє про «принесе мамонта у печеру», навіть, якщо це мамонт крадений, чи мамонт якого забрали вбивши інших жінок з іншої печери. Ну, це первинне, добре, зрозумію.
Жінка мріє про «країну рожевих перлин, де все па багатому», тобто така собі інфанта Попелюшка, якій кремлівська хресна фея, має дати усе й побільше. Теж розумію, бо ж це вкладалося в голову з дитинства. Але вбивати, вимагати зґвалтування (тобто щоб на її очах когось зґвалтували), радіти зґвалтуванню сусідки чи дитини, штовхати чоловіка на війну, щоб він мародерив та вбивав… А якщо ця звичка вбивати залишиться в них назавжди?
Зараз в соцмережах ОРДЛО місцеві жителі називають свої «республіки» «ЖНР- жіноча народна республіка». Але ніхто з тих, хто там залишився не розуміє чому так сталося, що з ОРДЛО майже зникли чоловіки.
Ну, росія «не при чем», та «Украина во всем виновата», це ми вже знаємо, це ОРДЛО вигукує, як стару платівку.
Але ж ніхто не питає себе, чому діти ОРДЛО потенційні вбивці та злочинці, жорсткі, ненависні, чому в ОРДЛО все більше чоловіків бурятів й все менше чоловіків слов’янської зовнішності.
Дуже велика й болюча тема, яка болить. Бо це рідний, знищений край, бо усе це, що там відбувається, оці зміни у людях, це совок, це радянщина, вірус якої є у критичній більшості українців й це жахає. Бо саме через наративи, імпринтингові знання, навички діє російська пропаганда. Усі ці «іди, забери», «забрати й поділити», уся неповага до сусіда й його права власності, уся заздрість, усе ненависть, уся ця жага крові, знищення, довління, це від совка, який виховував покоління зомбі, яке тихо ненавиділо все, що краще, ніж його болото.
Ми повинні читати та знати про ось ці вибрики соціуму. Я багато отримала листів від тих, хто побував у окупації, але не в ОРДЛО, а в нових з 2022 року. Люди писали, що були підготовані до окупації, морально-психологічних змін у людях, бо читали мою книгу чи дописи у ФБуці. Усе співпало. Як змінювалися люди під аквафрешем, як злітали маски доброчинності та порядності, як з під вчорашньої привітної усмішки випливав нелюдський оскал «забрать и поделить».
Тому ми повинні пізнавати війну, дивитися на неї без рожевих окулярів. Бо ось у таких фактах є відповідь на багато питання, навіть на те, коли закінчиться війна.
Ще раз нагадаю та наголошу, не усі в ОРДЛДО ось такі. Але їх там критична більшість. Тому росія не вибрала там увесь мобілізаційний ресурс, він ще є. Це вчорашні підлітки, якім ось-ось виповниться 18. Це ще залишки чоловіків. Це ще жінки й їх неповнолітні діти, які скоро підуть на фронт живим щитом, аби пообіцяли щось награбувати.
Кожного тижня у соцмережах ОРДЛО вибухає «куда позвонить, чтобы сдать соседа в военкомат, желательно чтобы попал под Бахмут и его грохнули», «сын наркоман, достал уже, дайте телефон пригожина», «муж не хочет ничего, зарабатывает мало, хочу отправить на войну, сколько сейчас там платят, что привозять мужчины с фронта, какие ништяки вам перепали», « бывший муж платит мало алиментов, как его отправить в вагнер, говорят там большие зарплаты», «снова скандал с женой, требует, чтобы я пошел на фронт, так как зарплата в шахте маленькая, что делать»…
