"Кремль вже розуміє правила гри" - Олена Степова

Оце дивлюся, як палає Москва, Воронеж та інші міста росії, Крим стає островом, автобан Ростов-Маріуполь в який росія вбахала купу грошей стає дорогою смерті, як демілітаризуються російські НПЗ, заводи, фабрики, пароходи, що я можу сказати- гарно! Хотілося б усе це раніше, але вже як є, й все одно-гарно. Бомбезно! Мрію побачити, як горить ОРДЛО та злітають у повітря мости через Сіверський Донець. Але сьогодні хочу поговорити про інше, про те що буде далі.

Спочатку, розповім, що зараз відбувається в ОРДЛО. Ви думаєте їм там шкода росіян чи кримчан- ні. В критичній більшості мешканцям ОРДЛО абсолютно байдуже, ще й підсміюються над проблемами «старшого російського брата». В Крим мешканці Донбасу їздили по безкоштовним шахтарським путівкам, який видавала профспілка, закінчились путівки, бо ж то було при укро-хунті, то й в Крим стало їздити шахтарям дорого. ОРДЛО відпочиває у Сочі, Абхазії та Осетії.

Більше за усе мешканців ОРДЛО хвилює чи можна довезти на легковому авто бензин у Крим й наваритися на тому, бо там паливо можна «штовхнути» у 3-5 разів дорожче. Цікаво, але мешканці ОРДЛО не бояться дронів, пояснюють це банально- українці по мирним не стріляють, «знімають» лише військові авто та цистерни. Ононо як. Отак потихеньку й почнуть казати, хто ж насправді «8 лет бамбил дамбас».

В ОРДЛО не дуже розуміють ситуацію й поки що нервують лише з причин, коли прилітає по військовим базам чи складам, які росія розмістила у містах ОРДЛО. Все, що падає чи палає поза ОРДЛО- проблеми росії.

В ОРДЛО виграшна позиція. Кордон поруч, можна гайнути в Ростов за паливом, ліками чи їжею. Тому тут абсолютно не переймаються тим, що відбувається на росії, бо свято вірять, що країна-бензоколонка забезпечить їх усім.

Ця свята віра в сильну росію рожеві окулярі на очах мешканців ОРДЛО, які ті досі носять з впевненістю. Що ж, рожева отрута, можливо найсолодша.

Мешканці ОРДЛО забули головне правило росії- росії теж байдуже на усе, що за кордонами московської окружної. Усе, що не стосується Москви та Кремля не хвилює еліти росії, тому що це егоцентрична країна, яка завжди жила за принципом «центр собирает дань».

Політична егоцентричність росії — це глибоко вкорінена імперська риса, за якої держава ставить власні геополітичні амбіції вище за міжнародне право. Вона виявляється через невизнання суверенітету інших народів, нав'язування власної винятковості та нездатність сприймати альтернативні точки зору.

Окрім політичної егоцентричності росія за часів імперства та срср відбудувала та зацементувала егоцентричність економічну. А ось це, неймовірна «бомба», яка ось-ось вибухне.

Егоцентричність економіки росії полягає в її абсолютній підпорядкованості державним інтересам, мілітаризації та геополітичним амбіціям керівництва. Ця модель функціонує як «економіка смерті», де добробут громадян, розвиток інфраструктури та міжнародна торгівля принесені в жертву війні та утриманню влади.  

Кремль принесе у жертву не тільки Крим та ОРДЛО, а й власні регіони.

Як тільки на росії виникне дефіцит, усі товари, паливо, гроші, ліки, будуть спрямовані з регіонів до центру, тобто до Москви.

Мешканці ОРДЛО забули, як в часи срср в Москві було усе, а шахтарі діставали ковбасу по блату.

Кремль вже розуміє правила гри. Тому не поспішає вирішувати проблеми кримчан. Якщо буде зірвано мости в ОРДЛО, ніхто не буде вирішувати проблеми тих міст, які залишаться подалі від логістики.

 Оце згадую Донбас зразка 2014 го року, як тоді волали шахтарі «не будем кормить Киев». Ага, сміялась я, знаючи про дотаційність вугільної галузі, будете годувати москву.

Що й відбулось. Дотації з Державного бюджету України перестали годувати шахтарів Донбасу, а без дотацій шахти вийшли у мінус й були закриті, як не рентабельні. Як що чесно, це треба було зробили ще у 2000 році, але тоді Київ дуже боявся бунтів шахтарів. Москва бунтів шахтарів не боїться, бо знає перше правило окупанта- не бояться, вбивай, щоб боялись.

На Донбас повернувся страх, покора й тихе мекання на кухні «мы не этого хотели, нас обманули». Ні, касками шахтарі не гупають, бо «асвабадітілі» можуть нагупати по морді автоматом.

Що ж, продовжу лікбез – в ОРДЛО мене читають, бо ж обожнюють садо-мазо, тобто, коли їх в їх какі товчеш мордахою. Так ось, на росії з часів срср існує егоцентричність фінансування регіонів — це фіскальна політика Кремля, за якої ресурси викачуються з промислових та сировинних регіонів-донорів і концентруються у федеральному центрі (Москва). Основні кошти спрямовуються на утримання федерального апарату, фінансування війни та виплати за лояльність національним республікам типу Чечні.  Усім іншим- шиш та нішиша!

Буде дефіцит, усе дефіцитне поїде до Москви й Чечню, бо путін дуже боїться Кадирова, усім іншим поїде шиш під ніс. Північний Кавказ отримує стабільне фінансування від Москви, як плату за політичну лояльність та уникнення сепаратизму. Депресивні та сировинні регіони (наприклад, Сибір, Далекий Схід) змушені віддавати більшу частину заробленого, отримуючи у відповідь мінімальні дотації, при будь якому дефіциті їх чекає забуття та голод.

З часів срср у Москві існувала надконцентрація ресурсів. Це не змінилось. Навіть Ростовщина знає, що годує Москву, бо левова частка надприбутків від податків акумулюється в Москві, яка демонструє колосальний профіцит бюджету.

Вже на початок цього року більшість суб'єктів рф зіткнулися з гострим дефіцитом бюджетів й змушені були зменшувати соціалку й фінансування регіональних потреб.  

Ось дивіться, фінансування війни Москва майже одразу переклала на регіони. Тобто чим довше війна, тим гірше живуть регіони. Виплати контрактникам, витрат на утримання окупаційних адміністрацій федеральний центр змусив покривати з виснажених місцевих бюджетів. Тобто платить за це не Міноборони рф, а кожен регіон окремо. Вже третій рік поспіль регіони змушені брати кредити в комерційних банках під високі відсотки, що призводить до стрімкого зростання регіональних боргів, але Москва вимагає фінансувати війну ще більше.

Оце знову збільшили виплати контрактникам, бо зменшився потік «мяса». Фінансова централізація поставила регіональні фінанси на межу виживання. Через виснаження бюджетів у багатьох областях спостерігається деградація соціальної сфери, проблеми з інфраструктурою та зростання комунальних аварій.  

Наприклад, Ростовщина за якою я спостерігаю 24 на 7, тоне у фекаліях, комунальні аварії тут кожен день, зникли на Ростовщині й трамваї, бо трамвайні мережі працюють в усіченому форматі: діє лише кілька історичних маршрутів у центрі та Залізничному районі, а амбітний проект масштабної модернізації на понад 80 млрд рублів був виключений із програми розвитку міського транспорту, бо на нього не має грошей.

Не має грошей на ремонт лікарень, ремонт теплотрас, закупівлю міського транспорту та інше.

З часів соціалістичної революції срср керувало та керує виключно військово-політичне керівництво, звісно уся економіка срср була заточена на озброєння та налагодження життя еліт, тому керівництво СРСР фінансувало Москву та Ленінград (тепер Санкт-Петербург) за найвищим розрядом. Так населенню та гостям подавалась   концепція щасливого життя, а міста сяяли, бо були «вітринами соціалізму».

В срср усі були рівні, але одні рівні були рівніше за інших. Саме тому в срср були касти й існувала жорстка кастова система забезпечення — категорійне постачання. Усі регіони мали категорії, а столиця мала абсолютний пріоритет, бо Москва та Ленінград були головними містами для іноземних делегацій, туристів та журналістів. Тому «вітрини» сяяли, регіони їли що дали. Провінційні протести (як-от розстріл робітників у Новочеркаську 1962 року) влада могла легко приховати та придушити, а ось бунтів у столиці в срср боялись, бо це одразу б потрапило на шпальти іноземних ЗМІ.  

Система категорійного постачання в срср мала  4 категорії постачання: особливу, першу, другу та третю. «Третій сорт-не брак»- пам’ятаєте?

Крим входив до першої категорії постачання, саме тому їх рожеві окуляри трошки товщі. Москва, Ленінград, закриті наукові міста, курорти союзного значення отримували до 70-80% усіх фондів найкращих товарів. Сюди безперебійно постачалися м'ясо, масло, згущене молоко, екзотичні фрукти, імпортний одяг, делікатеси та побутова техніка.

Друга та третя категорії (більшість міст РРФСР, УРСР та інших республік) отримували товари за «залишковим принципом»- на тобі небоже, що мені не гоже.  

Так ось, сучасна фінансова егоцентричність росії є прямим продовженням цієї радянської імперської моделі, де регіони сприймаються виключно як ресурсні колонії.

Окупувавши Крим та Донбас перше, що зробила росія, викачала з них усі ресурси.

Закриті шахти Донбасу, це ознака того, що вони не можуть нічого дати, а утримувати їх дотаціями Москва не буде.

Якщо на цей час на росії буде дефіцит хліба через те, що посіяли мало зернових, чи палива, бо згоріли НПЗ, чи ліків, чи товарів- кремль не розподілить зерно між регіонами, кремль  забере із регіонів-виробників усе, що вони виробляють й примусово перерозподілить на користь ключових центрів стабільності путінського режиму.

Тобто їсти, заправляти авто будуть Москва, Пітер, Міноборони, Росгвардія, ФСБ, МВС, а також працівники закритих міст (ЗАТО) і стратегічних заводів ВПК, ну й звісно «плата за лояльність» -Республіки Північного Кавказу (насамперед Чечня) будуть забезпечуватимуться за підвищеними квотами та за низькими цінами.

Картки на хліб, їжу, паливо зявляться в Криму, ОРДЛО, ТОТ, в Сибіру, на Уралі, та на Поволжі.  Протести в Омську, Томську, чи в Луганську не загрожують владі в Кремлі, усі ці голодні бунти Москва локалізує силами ситої Росгвардії.

А ось Кубань, Ставропілля, Ростов отримають стару, добру продразверстку, тобто примусове вилучення зерна через механізми банальної диктатури, тобто за наказом та під загрозою кримінальних справ.

За умови продовження знищення НПЗ росії та дроновому контролю її логістики, зірваної посівної, яка вже прогнозує  «не врожайну» осінь, дефіцит продуктів харчування на росії можна сміливо планувати на 2026-2027 роки. Такого щоб голоду, то звісно не буде, щось привезуть з Білорусі, Казахстану, Туреччини, Єгипту, але структурний дефіцит базових продуктів харчування (хліб, олія, молоко, м'ясо) прогнозується.  

Я вже писала, що хліб усьому голова, але от сьогодні трошки поправлю це прислів’я: село- усьому голова.  

 Через брак західних запчастин, через брак якісного посівного матеріалу, через критичне зношення технік, дефіцит палива та підвищення податків рентабельність російського рослинництва впала до історичного мінімуму (близько 15%).

Виробництво зерна, сої, ріпака, соняшника на росії   стало нерентабельним. Інвестиції в нові проекти харчової промисловості скоротилися майже вдвічі, повернувшись до рівня 13-річної давнини.  

Звісно, щоб не викликати невдоволення населення, Кремль піде по накатаній доріжці- росія буде впроваджує жорстке державне регулювання цін, це дуже любить нарід, щоб от путін постукав кулаком по столу й сказав «немедленно снизить цену», тому 80% соціально важливих продуктів (картопля, молоко, яйця, цукор) продаватимуться за фіксованими коридорами цін.

Це смерть бізнесу. Додайте сюди картки на паливо, а можливо його повну відсутність.

В окупованому Криму вже офіційно зафіксовано зникнення з полиць цукру, рису, гречки, борошна та макаронів.  

Егоцентрична модель фінансування у 2026–2027 роках призведе до того, що великі міста на кшталт Москви до останнього утримуватимуть видимість достатку, тоді як провінція та регіони-виробники зіткнуться із порожніми полицями та картковою системою розподілу їжі.  

Зате на росії будуть нано-технології, ага, ні у кого не буде, а на росії будуть- через «макс» чи «мир» введуть цифрові картки на їжу та паливо.

О, як це любить нарід, за це ж воювали, за це вбивали, я ж пам’ятаю як горлала критична більшість на Донбасі у 2014-році: «назад в ссср». Назад, так назад в срср, а срср без талонів, 1 кг у руки, за нами не займати, картки на цукор, олію, мило, борошно як ми знаємо не існував. Тому радянська людина росії та ОРДЛО отримає усі кешбеки.  

У разі масштабного дефіциту продуктів харчування на росії тимчасово окуповані території України ( ОРДЛО, ТОТ) опиняться в абсолютному логістичному та продовольчому тупику. Вони посядуть найнижчий, нульовий рівень у пріоритетах розподілу Кремля, для Кремля там живуть люди третього сорту- зрадники.  

Бунти в Донецьку чи Луганську? Не смішить  російські іскандери. Їх не буде. Це перевірено закриттям шахт. А якщо й будуть, то й що. Ну, прокатають танками по дорогам, або просто зроблять вигляд, що не бачать, ото таке собі «глуха баба не чує», бо ці колаборанти не здатні повалити владу на росії, не здатні вплинути на хід подій чи міжнародну оцінку.  

В ОРДЛО навіть не уявляють, що їх чекає реальне повернення в срср- голод, продразверстка, дефіцит, спекуляція, картки, бандитизм, мародерство, їжа в обмін на мобілізацію.

На Ростовщині вже лунає «закрыть границы от лугандона, чтобы они не скупали наш бензин». То до переліку «смаколиків» можна сміливо додати ще й закриті кордони з росією, де мешканців ОРДЛО будуть відстрілювати, як скажених лисиць.

Що саме цікаве, ми, проукраїнські мешканці Сходу України передбачали усе це ще в 2014 му році.

Не знаю, як кому, а мені такий прогноз подобається, як казала моя баба- «твої слова та богу в вуха».

Піду подивлюся, що там горить в Антрациті, бо в соцмережах ОРДЛО вже лунає «Свердловск-две стеночки», а якщо вам подобається моя інформаційна робота, не забутьте підтримати, ні, не мене, моїх кізоньок, бо ми зараз косимо, тюкуємо, закупляємо сіно, солому, гранулу, щоб пережити зиму, а це для мене дуже фінансово важко. Війна теж б’є під дих  українським селянам, якщо чесно, в Україні теж масово скорочуються стада, для мене це найбільший страх, бо кози для мене не тварини, не бізнес, а те що не дає мені впасти.