Президент Зеленський мав діяти рішуче, розуміючи, що вікно можливостей з Байденом може і закритися. Причини для цього були.
Америка роззброїла Україну й озброїла Росію. Обманула з Будапештською угодою, не зупинила напад Росії на Грузію, не втрутилася в задоволення Криму й окупацію Донбасу.
Навпаки, весь час підігравала Росії. Вторгнення Росії в лютому 22 року змусило Америку надати воєнну і фінансову допомогу Києву, але не зробило її фактором сили у цій війні.
Президент Байден боявся соціопатії Путіна і його ядерної погрози ще більше, аніж непередбачуваності й цезаризму Трампа. Не маючи можливості та здатності перезапустити внутрішній світ України на колективну війну, ліквідувавши найбільш боєздатну команду на чолі з Залужним, президент зробив головну ставку на Захід. На його воєнний ресурс, економіку, дипломатію, санкції й воєнну силу.
Врешті, це захистило і зберегло Україну, але не дало шансів до прямої перемоги над Росією. Вимагаючи у «плані перемоги» надати Україні членство в НАТО, президент Зеленський тим самим говорив, що це чи не єдина можливість зберегти державність українців.
Так діяв у свій час Вінстон Черчилль в розмові під запис з Франкліном Рузвельтом: «Містере президенте, мені здається, що ви намагаєтеся покінчити з Британською імперією. Це видно з усього ходу ваших думок про устрій світу у повоєнний час. Але не зважаючи на це, не дивлячись на це, ми знаємо, що ви – єдина наша надія. І ви, ви, знаєте, що ми це знаємо. Ви знаєте, що ми знаємо, що без Америки нашій Імперії не встояти».
Є лише одне виключення. Черчилль був підготовленим професійним політиком з воєнним гартом у званні полковника. І навіть в Африці був в полоні й втік з нього. Письменник, який написав більше, ніж Дікенс і Вальтер Скот разом взяті, а його гонорари були вищими Хемінгуея. Вигравши в нього Нобелівську премію. Прекрасно малював під псевдонімом Шарль Морен і виставляв роботи в Луврі.
Але не це головне, хоч можливо й не так. Це він заснував перші біржі праці й страхування від безробіття. Він не тільки перезапустив економіку на острові, оточеної Люфтваффе Гітлера, але й вміло керував країною, у час війни, використовуючи відкритий правдорубний стиль комунікації з британцями з натхненними промовами, мобілізуючи всіх до одного воювати до перемоги.
Щоб зрозуміти глибину кризи, влада навіть закликала через дефіцит продуктів, вбивати домашніх тварин, в першу чергу, котів і собак.
Восени 40 року в брошурі «Поради власникам тварин» пропонували вбивати тварин спеціальним «гуманним» пістолетом.
Британці стали неймовірно єдині, як один організм у спільній стратегії виживання перед реальною загрозою Гітлера знищити їх, як націю. Все, що давало шанс зберегти людей, наситити їх, посилити їх віру у власну колективну силу, використовувалось без роздумів.
Влада не стояла над народом і не закривалась у Вестмінстерському палаці чи на Даннінг Стріт. Не вводила надмірних і тупих фіскальних інструментів. Як українські законодавці.
