В суспільстві існує хибна думка, що це питання досить просто вирішити. Треба лише бажання та роздати всім вказівки.
От тільки на практиці все працює трохи не так.
От візьмемо конкретний приклад з виробництвом пороху. Тут без перебільшень треба будувати новий ланцюжок виробництва.
1.Треба спочатку порахувати потребу в целюлозі, скільки бавовни треба, урожайність та скільки треба засіяти. Потім знайти фермерів, які погодяться посадити бавовну. А ви розумієте, що хтось посадить 1 гектар, хтось 10, хтось 100.
2.Треба знайти підприємця, який побудує завод по переробці бавовнику в целюлозу. І для того треба його переконати, що в нього для виробництва буде достатній обʼєм сировини. І потім на цю перероблену сировину буде гарантований збут.
3.Треба знайти підприємця, який займеться виробництвом нітроцелюлози. І знову ж таки, його переконати, що буде сировина, буде ринок збуту.
4.Треба знайти виробника пороху, якого теж треба переконати, що буде сировина і ринок збуту.
Кожен з цих виробників має спочатку інвестувати власні кошти, повіривши на слово відповідальному міністру. Кожен з цих виробників сильно ризикує, бо йде в невідому для себе нішу зі специфічним ринком, з незрозумілими перспективами попиту.
І це я перечислив лише невелику кількість питань та проблем, які можуть виникнути лише в процесі виробництва пороху. А снаряд це не лише порох - це купа інших компонентів.
От я собі чесно не уявляю як всі ці завдання можна вирішити одною вказівкою. І я не кажу, що це неможливо. Можливо, але для цього треба дисить серйозна та складна організаційна робота. Для цього треба законодавча база. Для цього треба стимули з боку держави. І це дуже і дуже багато роботи. Виключно лише в цьому напрямку.
Також я собі не уявляю як таке складне завдання можна вирішити, якщо ти купу часу проводиш за кордоном чи на конференціях. І також це зовсім не та робота, коли міністр їздить з делегаціями по підприємствам.
Можна також нічого не робити. І чекати поки виробники якось самі захотять. Все зроблять і принесуть готове на блюдечці. Ніхто не обіцяє, що цього буде достатньо, але ж головне сам факт
І тому враховуючи масштаб завдань та спостерігаючи за публічною діяльністю міністрів, я чудово розумію чому цей напрям буксується.
