Бачу зараз багато підприємців просувають тезу, що для збільшення виробництва зброї держава має відмінити будь-які обмеження цін та прибутку. І хоча я також вважаю існуючий механізм регулювання далеко не ідеальним, але також не можу погодитись і з тезою про ринкові ціни. Більше того, я вважаю цей підхід небезпечним і поясню чому.
1. В умовах вільного ринку ціна є природнім регулятором попиту(покупців) і пропозиції (продавців). Коли попит перевищує пропозицію, то ціна на товар збільшується. І таким чином це збільшення ціни провокує зменшення попиту та зростання пропозиції. Це аксіома, з якою я думаю мало хто буде сперечатись.
2. Критичні періоди провокують тимчасовий всплеск попиту на певні товари і при сталій пропозиціі це приводить до зростання ціни. В період Ковід, коли на ринку було мало виробників масок і багато покупців, то це приводило до того, що ринкова ціна значно перевищувала всі розумні межі. Війна також провокує всплеск попиту на певні категорії зброї, що в свою чергу при ринкових цінах приводить до зростання цін. Особливо це видно коли Україна купує зброю в інших країнах, де не може регулювати ціни.
3. Небезпечність цього явища полягає в наступному. Якщо в умовах звичайних ринкових цін, на ринку цивільних товарів зростання самої ціни приводить до того, що деякі покупці ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ від купівлі товарів і таким чином стабілізують попит. То в умовах війни, держава, яка є чи не єдиним покупцем, НЕ МОЖЕ відмовитись від купівлі зброї, бо це фактично створить ДЕФІЦИТ цієї зброі на фронті!
4. Навіть якщо держава, по міркуванням безпеки не може відмовитись від купівлі зброї по завищеним цінам, то це все одно приводить до зменшення кількості цієї зброї через обмеженність грошових ресурсів. І в той час, коли продавець може заробити маржу 50%, а то 100% через певну ситуацію на ринку, то держава цієї зброі купить в два-три рази менше ніж могла це зробити в умовах більш стабільного та збалансованого ринку.
5. Хтось може просувати тезу, що при ринкових цінах може збільшитись виробництво і кількість учасників. По-перше, цей процес може бути розтягнутим в часі, тому що в період війни, не існує такого поняття як насиченість ринку - бо зброя стає розхідним матеріалом. І по-друге, допоки це відбудеться, то гроші у держави можуть закінчитись раніше, ніж вона зможе забезпечити себе зброєю. І по-третє, держава може теж закінчитись.
Тому хоч бажання виробників заробити більше є цілком природнім і ринковим підходом, але в період війни такий підхід може провести до того, що ми програємо війну. І тому, у підприємців, які просять відмінити внутрішні обмеження цін, особисто б я просив думати над іншими механізмами діалогу з державою, бо той механізм який пропонують вони досить неідеальний та небезпечний.
Також мені дуже прикро, що в нашій державі нема політика, який може донести цю позицію до бізнеса і в свою чергу запропонувати якісь інші компромісні варіанти.
