Уявіть собі ситуацію. Ви мені далі крупну суму грошей, на якийсь соціальний проект. І я цей проект виконав, але з грішми сталося щось негарне. Наприклад – виконав я проект силами своєї фірму за ринкову ціну. Що ви робитимете зі мною в такому випадку? Ні-а! Ви не лаятимете мене останніми словами. Не намагатиметеся порихтувати мені писок кулаком, або мою кишеню по суду. Ви – лагідно посміхатиметеся і заявлятимете, що з радістю даватимете мені гроші ще і ще.
Бо саме такий висновок напрошується зі зради, щойно розігнаної журналістом/кандидатом в президенти Дмитром Гнапом і ще натовпом журналістів, громадських активістів і просто свідків вічної та безсмертної зради. Так, ідеться про скандал з відпочинком дітей у Хорватії.
Історія почалася 29 липня з допису на «Фейсбуці» де було заявлено про кричущий інцидент – у Краматорську замість дітей учасників АТО на відпочинок до Хорватії ніби відправили дітей «мажорів». Як всяка гучна зрада, новина зразу ж пішла гуляти мережами збираючи масові лайки і перепости обурених громадян. Що логічно – ситуація справді виглядала гидотно. Як годиться всілякій зраді, до неї зразу ж підключилися політики в особі кандидата у президенти Дмитра Гнапа – соррі відтоді як він заявив про політичні амбіції він уже не журналіст і не громадський активіст, він політик. 30 липня він написав, що серед відправлених з Краматорська на відпочинок до Хорватії юних українців, діти учасників АТО все ж таки були – чотири особи. Натомість там же він знайшов дітей та онуків заступників міського голови Краматорська, дитину депутата міськради Краматорська, та дітей кількох краматорських підприємців. Хіба не жах?
Був би жах – та щось почало ламатися. Того самого 30 липня головний спеціаліст відділу освіти міста Краматорськ Сергій Сергєєв заявив, що в списки дітей на відпочинок в Хорватії включали переможців у різних конкурсах та олімпіадах – по одному від кожної школи. І справді діти переселенців, з малозабезпечених сімей та позбавлені піклування стояли в пріоритеті. При чому заявка на складання списку прийшла не по лінії міносвіти, а від депутатського корпусу Краматорська, конкретно – від депутата Ірини Кисліциної. Список кілька разів скорочували, і остаточно він містив 15 дітей, при чому пріоритет віддали тим, хто мав біометричні паспорти. Піджимав час. З’ясувалося й ще дещо. Наприклад, у списку був син заступника мера Краматорська Юрія Люльки але справа в тому, що і заступник мера і його син – переміщені особи. Це Донбас, розумієте – там трапляється ще й не таке.
Ще деталь. З Краматорська поїхало 15 дітей. Але всього з України їх виїхало більше 100. Чому ніхто не звертав увагу на інших дітей? Питання без відповіді. Далі більше.
Представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Луганській і Донецькій областях Павло Лисянський зустрівся з секретарем міськради Краматорська і з’ясувалося, що обов’язкового в таких випадках листа хорватської сторони у міськраді нема, бо він туди взагалі не надходив. На підставі чого ж формували групу дітей? Та справа в тому, що це була приватна ініціатива, яку безпосередньо реалізовувала вже згадана депутат Краматорської міської ради Ірина Кисліцина. В міськраді Краматорська висловили повну готовність провести розслідування ситуації – в разі, якщо з претензіями звернеться хорватська сторона. Вона ж виходить головним постраждалим, логічно?
Про те, що поїздка дітей до Хорватії була приватної ініціативою за гроші спонсорів і що бюджетні кошти там і поруч не ночували, від самого початку криком кричали віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко і народний депутат ВР від БПП та член комісії з гуманітарних питань Марія Іонова. Здавалося б – ситуація вирішилася, приватну ініціативу видали за державну програму, вирвали слова з контексту і попарилися на цьому – українська політика знала ще й не такі випадки. Але тут зрада здобула несподівану підтримку.
Екс-боєць бату «Азов» Денис Шелер на своїй сторінці виклав за його словами, документи хорватського МЗС, за якими виходило, що поїздку 105 дітей до Хорватії оплатив бюджет Хорватії (загальна сума 30 тис. євро), та що до списку мусили включити дітей загиблих в АТО, дітей що проживають в зоні бойових дій та дітей травмованих в ході війни на Донбасі. Задавалося б усе – владу спіймали за руку і поклали на лопатки. Так?
Та не зовсім, як з’ясувалося. По-перше, депутати ВР Ірина Геращенко та Рафат Чубаров відкрили деталь, яка дуже багато чого пояснила. З’ясувалося, що за первинним планом, до Хорватії мали вирушити діти кримських татар, які нині проживають на території окупованого Криму. Ба-більше, уже були складені списки дітей і проведені організаційні роботи з їхньої поїздки. Але. В останній момент більшість батьків – кримських татар не дали згоди на поїздку своїх діток за кордон, бо банально злякалися, що про поїздку дізнається окупаційна російська влада і це призведе до нової хвили репресій проти кримських татар та їхніх дітей. Низький уклін кандидату у президенти Гнапу і його прибічникам – тепер окупаційна влада про цей намір дізналася. Список дітей, які виїздили в Хорватію складали в «пожежному порядку» і в тому числі включили в нього дітей з Краматорська – місто, нагадую, перебувало під окупацією.
Проте. Діти кримських татар також не лишилися без уваги – терміново був організований їхній виїзд до Одеси, знову таки коштом спонсорів, При чому Рафат Чубаров щиро дякував за це саме депутату Марії Іоновій. Ще 20 дітей кримських татар відпочили у Карпатах.
Є ще й «по-друге». Розумієте, колишня служба у будь-якому з батальйонів МВС (і в «Азові» в тому числі) не робить людину зразком правдивості. До документів викладених Денисом Шелером не було б питань якби не одна деталь – хорватська сторона в цій ситуації не висунула жодних претензій українській владі. Хоча, вона не те що мала б це зробити – мусила вимагати від України пояснень і розслідування, бо за паперами Шелера виходить що Україна розтринькала 30 тисяч євро хорватських бюджетних коштів. В Хорватії, знаєте, теж прокуратура існує. Але хорвати ніяких претензій не висувають. Ба-більше, посол Хорватії Томіслав Відошевіч зробив офіційну заяву, згідно якої Хорватія бере участь в гуманітарній акції з оздоровлення українських дітей зараз і проводитиме її надалі. Що в перекладі на українську означає – жодних претензій Україні Хорватія не висуває.
А як же документи Шелера? А тут можливий один з двох варіантів. Або – ці документи 100%-ва «липа». Або, і швидше за все – крім документів наведених Шелером, існують інші документи і інші домовленості, згідно яких діють українська і хорватська сторони. І відкривати ці домовленості просто не можна – Хорватія і так, явно, вже має через цю історію чималі проблеми з Росією.
Водночас «зрада» повільно пригасає в Україні. Але не переймайтеся – будуть ще нові й нові. У зради завжди так, важливо не те правдива вона чи ні, важливо те – що хтось та й запам’ятає цю зраду, не розібравшись.
Вороги та політботи – не сплять. А корисні ідіоти – завжди готові.
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
