Вчора заступник Єрмака Ростислав Шурма заявив, що в іноземних інвесторів «немає апетиту» інвестувати в українську економіку, тому ключовими інвесторами стануть українські компанії.
Все наче логічно (війна), і навіть патріотично - українські державні компанії залишаться українськими, «просто» зміниться форма власності.
Однак, диявол ховається у дрібницях. Причому, дрібниці великі.
1. Іноземні інвестори насправді готові розглядати українські активи, бо через війну вони суттєво втратили у вартості і після завершення активної фази воєнних дій їхня капіталізація зросте навіть без суттєвих вливань. Декілька «маленьких» проблем: проекти не готові, держвласність проблемна, якісною презентацією державних активів у світі ніхто з влади системно (спеціально) не займається. Фактично, створені умови, коли іноземних інвесторів ніхто особливо не чекає і вони це розуміють чудово.
2. Український бізнес тікає з України в силу різних причин, і війна тут не завжди на першому місці. Ключову роль відіграє свавілля правоохоронних і фіскальних органів, важке бізнес-середовище для «не своїх», наміри Уряду посилювати податковий тиск.
3. Фактично, «нові обличчя» української політики і бізнесу, які за останні 5 років значно збільшили свої статки (переважно незаконним шляхом), заручившись підтримкою влади, готові легалізувати брудні кошти через підставні компанії, викупивши за безцінь державні активи з метою подальшого перепродажу іноземним компаніям і, шляхом такої нехитрої маніпуляції, Україна отримає нову плеяду «легальних» мільйонерів та мільярдерів.
Стосовно «непривабливості» українських активів.
Це які з них непривабливі?
- сільське господарство? Зерно, кури, яйця, мед, олія, тваринництво?
- титанові, залізнорудні, літієві, газові і нафтові родовища?
- виробництво алюмінію і титану, скла і нафтопродуктів?
- будівництво: дороги, мости, метро, будинки, соціальні і комерційні обʼєкти?
- порти, аеропорти, залізниця, пошта, автомобільні перевезення і інша логістика?
- енергетика: АЕС, ГЕС, газова, альтернативна?
- оборонка?
Цей список легко доповнити ще десятками пунктів. Було б бажання і вміння.
А з ким і для чого ми тоді підписуємо меморандуми, оголошуємо про відкриття спільних підприємств?
Тобто, країна з понад 600 000 км кв, з населенням у 30-40 млн людей існує без бізнесу і прибутку, виключно на натуральному господарстві, що виростила - те й зʼїла?
По «еліті» так не скажеш…
Кажіть чесно: для того щоб їм продати, нам треба спершу самим купити.
А тим часом українцям будуть розповідати, що все складно, всі бідні і світло в кінці тунелю далеко, але точно є…
Інтеграція в ЄС і НАТО - це не лише політична і безпекова історія, а, насамперед, економічна.
Інвестора надурити важче, аніж виборця.
