Для людини, не знайомої із загадковою русскою душою, дещо дивним видаватиметься поєднання душевних страждань з веселою матерною частушкою. Але що вдієш, якщо навіть тонкі душевні переживання цей народ не може відобразити без вульгарності і похабщини.
Частушкі-страданія складають величезний пласт національної кільтури болотяного народу.
Практично у кожному регіоні є свої страданія, притаманні саме цій місцевості.
Хоча геть не бачу потреби вникати у різницю між саратовскімі страданіями і, приміром, рязанскімі.
Бо, зазвичай, страдають з двох причин: або мілок не достатньо любить, або занадто пиздить.
Але все ж спробую розібратися у деяких нюансах страдній хоча б з тої причини, що коли вони страдають – мені веселіше.
Ой, страданье, ты, страданье,
Заложило грудь — дыхание.
Тятька с мамкой очень ловки
Меня держат на веревке.
Тут, очевидно, що нелюдяні тятька з мамкою знущаються над донькою, яка вже дозріла і принагідно іссохла.
Вся иссохла, извелася
По тебе, голубчик Вася, - страдає якась Клава, хоча, судячи з її подальших страдній, їй просто хочеться доброго патика і не конче Васьчиного:
Я тогда его любила,
Мне заняться некем было.
Кохання у розумінні московитки мусить супроводжуватися страданіями, бо інакше то якась херня, а не чуства до гроба:
Страдатель мой, страдай со мной,
Не хошь страдать — ступай домой.
Давай, милый, гроб закажем,
Обоймемся — вместе ляжем...
А загалом із частушок ми дізнаємося, що болотяним людям пофігу, де страдати, аби страдати:
Хорошо страдать у хаты,
Когда солнце на закате.
Хорошо страдать у бани,
Когда солнышко в тумане.
Хорошо страдать на печке —
Ножки в тепленьком местечке.
Давай, милка, пострадаем —
Кровать новую сломаем.
Часто страданія русскої баби супроводжують суїцидальні моменти:
Я страдала три месяца
И хотела повеситься.
Я страдала, страданула,
С моста в речку сиганула.
Я страдала три дня кряду
И хотела выпить яду.
При чому московитка часом розуміє, що займається хернею, але інакше не положено:
Я сама себе не рада,
Полюбила — страдать надо.
Рідше на московії страдають мужички. Але вже як страдають - то страдають!
Я влюбился у Татьяну
Не то сдуру, не то спьяну.
Хорошо страдать у Кати,
Когда солнце на закате.
Цікаво, що коли у єйної баби з мужиком щось склеїлося, вони однаково страдають.
Давай, милый, пострадаем —
Какова любовь, узнаем.
Давай, милка, пострадаем,
На соломке, за сараем.
Хорошо страдать у Вани
На застеленном диване.
Але це все так примітивно на перший погляд. Щоб осягнути велику культуру великого народу, потрібно з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки. Чому вони вічно страдають? Очевидно, тому, що кохання в Кікімерії – справа вкрай небезпечна. І про це ми дізнаємося з наступних частушок-страданій.
Дайте ножик, дайте вилку —
Я зарежу свою милку!
Я сниму с подружки стружку,
Проучу свою подружку! – співає під балалайку якийсь перепилий ублюдець. І аж страшно стає за його баришень, котрі противнючими голосами виводять свої демонічні страданія:
За страданье деньги плотят,
Девок — любят, жен — колотят.
Я страдала, страданула,
Меня скорчило, согнуло.
Были груди, белы груди —
Оттянули злые люди.
Одним словом, ну його нафіг з такими стосунками. Не життя, а реально суцільні страданія.
А ми думаємо-гадаємо, чого вони такі злі і нелюдяні.
Роман Онишкевич
