1. рф втрачає статус енергетичної наддержави: уряд рф прогнозує обвальне падіння нафтовидобутку.
- москва офіційно визнала критичні ризики для свого нафтового сектору. У новій Енергетичній стратегії до 2050 року зафіксовано потенційне скорочення видобутку нафти більш ніж утричі — з нинішніх 530–540 млн тонн на рік до 171 млн тонн у разі поглиблення санкцій і пришвидшення глобального енергетичного переходу. У такому сценарії обсяг експорту може знизитися до нуля.
- Навіть у базовому ("інерційному") сценарії, що передбачає збереження поточних умов, видобуток знизиться до 287 млн тонн до 2050 року, а експорт — до 79 млн тонн, тобто втричі.
- Це становить прямий ризик для макрофінансової стабільності рф, оскільки нафтогазова галузь забезпечує третину бюджетних надходжень, третину інвестицій в економіку та дві третини валютної виручки країни.
Основні чинники негативної динаміки:
- Виснаження родовищ, відкритих ще за часів СРСР, на фоні відсутності нових перспективних площ з легкою нафтою.
- Високий податковий тиск на видобувні компанії.
- Обмежений доступ до сучасного обладнання та технологій через західні санкції.
- Нерентабельність третини розвіданих запасів.
- Для утримання поточних обсягів видобутку потрібні масштабні інвестиції, імпортозаміщення понад 1500 одиниць критично важливого обладнання, а також досягнення так званого "технологічного суверенітету", реалізація якого в умовах санкційної ізоляції виглядає малоймовірною.
- Таким чином, оприлюднена стратегія свідчить про глибоку структурну кризу у ключовому секторі російської економіки.
- У разі реалізації негативного сценарію росія остаточно втратить статус системного експортера нафти та зіткнеться з різким скороченням бюджетних ресурсів і валютних надходжень.
2. рф витрачає 2 млрд рублів на день на вербування солдатів для війни: вартість кампанії стрімко зростає.
- За оцінками наукового співробітника Інституту проблем міжнародної безпеки (Берлін) Яніса Клюге, щоденні витрати на вербування нових контрактників для участі у війні проти України досягли 2 млрд рублів на кінець березня 2025 року.
- Основне навантаження несе регіональний рівень: суб’єкти федерації витрачають на мобілізаційні виплати до 1,5 млрд рублів щодня, що становить майже 3% їхніх річних бюджетів. Решту (приблизно 500 млн рублів) фінансує федеральна казна.
- Щоденний приплив новобранців становить від 1000 до 1500 осіб.
Загалом, за рік витрати на вербувальну кампанію зросли вп’ятеро.
- Якщо нинішній рівень витрат збережеться, до кінця року рф витратить на підтримку мобілізації близько 730 млрд рублів — це:
- удвічі більше, ніж річне фінансування нацпроєкту «Охорона здоров’я» (369 млрд рублів),
- та майже половина річного бюджету на всю систему вищої освіти (1,5 трлн рублів).
- Фінансування війни за рахунок регіонів виснажує їхню платоспроможність і поглиблює фіскальний дисбаланс, водночас не приносячи жодного стратегічного зиску. кремль продовжує інвестувати в ескалацію конфлікту, жертвуючи соціальною сферою та майбутнім країни.
3. росія продовжує відбирати іноземне майно: активи Silgan Holdings експропрійовано.
- російські заводи одного з провідних світових виробників металевої упаковки для харчової продукції — американо-австрійської компанії Silgan Holdings — офіційно передані під контроль російських структур.
- Йдеться про підприємства в Московській області та на Північному Кавказі, які влітку 2024 року були примусово вилучені у власника й передані Росмайну. Тепер вони оформлені на юридичну особу, підконтрольну місцевим державним органам.
- Цей випадок став черговим підтвердженням системної політики експропріації іноземних активів, яку активно проводить кремль з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
- Передача західного майна в управління російським держструктурам відбувається без згоди власників, що прямо порушує міжнародні норми захисту інвестицій.
- Масові випадки примусового вилучення майна міжнародних компаній, які працювали на російському ринку десятиліттями, остаточно підірвали довіру іноземних інвесторів.
- росія фактично виключає себе з глобального економічного простору, демонструючи готовність жертвувати довгостроковим розвитком заради короткострокового політичного контролю.
- Експропріація активів Silgan Holdings — ще один сигнал світовому бізнесу: правові гарантії у рф більше не діють, і будь-яке іноземне майно може бути відчужене в односторонньому порядку.
4. ЄС представить дорожню карту зі згортання імпорту російських енергоносіїв 6 травня.
- Європейський союз планує 6 травня оприлюднити стратегічний план поетапної відмови від російських енергоносіїв.
- Йдеться про оновлену дорожню карту, яку раніше відкладали, але тепер вона стане черговим кроком до зменшення енергетичної залежності від росії.
- За інформацією джерел, документ міститиме варіанти скорочення імпорту російських нафти, газу та вугілля, зокрема через застосування торговельних інструментів — таких як квоти чи мита.
- Очікується, що після публікації дорожньої карти буде підготовлено й відповідний законопроєкт.
- ЄС офіційно проголосив намір повністю відмовитися від російських енергоносіїв до 2027 року. Поступова реалізація цієї мети відбувається на тлі зростання політичних та безпекових ризиків, а також з огляду на посилення санкційної політики щодо москви.
- Новий документ має закріпити єдиний підхід країн-членів до згортання торговельних відносин з агресором у сфері енергетики.
5. ЄС шукає юридичні шляхи для розірвання газових контрактів із рф без компенсацій — частина масштабного плану енергетичної дезінтеграції з москвою.
- Європейський Союз активно розробляє юридичні механізми, які дозволили б європейським компаніям розірвати довгострокові контракти на постачання російського газу без виплати передбачених штрафів кремлю.
- Брюссель вивчає можливість офіційного визнання форс-мажору — юридичного підґрунтя, що дасть змогу імпортерам відмовитися від контрактних зобов’язань без фінансових наслідків.
- Попри санкції, ЄС усе ще закуповує в росії близько 11% усього трубопровідного газу (порівняно з 40% у 2022 році). Особливо помітною залишається залежність від російського скрапленого природного газу (СПГ), імпорт якого за останні три роки виріс приблизно на 60%.
- За оцінками аналітиків Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), лише за останній рік ЄС сплатив росії майже 22 млрд євро за нафту й газ — попри масштабну політичну риторику про розрив енергетичних зв’язків.
- Ключовими пунктами імпорту СПГ залишаються Франція, Іспанія та Бельгія, які мають діючі контракти з російським заводом «Ямал СПГ».
- Це свідчить про те, що російські енергетичні активи й надалі приносять стабільні валютні надходження до бюджету держави-агресора — навіть у розпал війни.
- Юридичне розірвання контрактів ускладнюється їхньою конфіденційністю та індивідуальністю. Представники ЄС визнають, що навіть аргументація форс-мажору через війну в Україні може бути юридично недостатньою для автоматичної відмови від зобов’язань.
- Попри це, Єврокомісія надала країнам-членам право обмежувати доступ російських операторів до портової інфраструктури, однак таких повноважень недостатньо для примусового розірвання контрактів.
- Аналітичний центр Bruegel натомість пропонує запровадити імпортні тарифи на російський газ — як політично реалістичну альтернативу повному ембарго.
- Такий підхід зменшив би прибутки рф, одночасно створивши додаткові доходи для бюджету ЄС. Головна перевага тарифів — вони не потребують одностайного рішення всіх країн Євросоюзу, що особливо актуально з огляду на деструктивну позицію Угорщини та Словаччини.
- Попри складнощі, курс ЄС на остаточну енергетичну дезінтеграцію з росією виглядає незворотним. москва втрачає статус стратегічного постачальника, а США вже стали головним експортером СПГ до Європи — з подальшими перспективами посилення позицій на тлі кризи довіри до російських постачальників.
6. ЄС відклав запровадження мит на американські товари на три місяці.
- Європейський Союз ухвалив рішення про відтермінування на три місяці запровадження відповідних мит на імпорт товарів зі США. Як повідомила Єврокомісія, відлік починається з 14 квітня.
- Причина — прагнення дати сторонам «час і простір для переговорів». Під загрозою мит — американський експорт обсягом 21 млрд євро. У разі провалу перемовин, ЄС має намір активувати заплановані контрзаходи.
- Цей крок відбувається на тлі загострення трансатлантичної торгової напруги, викликаної новими протекціоністськими ініціативами США, зокрема можливим посиленням тарифної політики з боку адміністрації Дональда Трампа.
- Європейські компанії, зокрема енергетичні та промислові гіганти, вже фіксують посилення тиску на експорт до США.
- Євросоюз прагне уникнути відкритої торгової війни, однак демонструє готовність до жорстких відповідей у разі відсутності поступок з боку Вашингтона.
7. Китай блокує поставки літаків Boeing на тлі торговельної війни з США.
- Китай наказав державним авіаперевізникам припинити приймання та нові закупівлі літаків Boeing і авіаційного обладнання зі США.
- Відповідне розпорядження стало прямою відповіддю на черговий раунд американських митних обмежень, спрямованих проти китайського експорту. Нові контрзаходи Пекіна передбачають запровадження 125% мит на імпорт продукції зі США, що фактично унеможливлює постачання літаків Boeing. Акції американського виробника вже втратили понад 4% на премаркеті.
- За оцінками Aviation Flights Group, близько десяти літаків 737 Max, призначених для китайських авіаліній, зараз заблоковані на території США та Китаю.
- Цей конфлікт відкриває вікно можливостей для третіх країн — включно з росією — яка, незважаючи на санкції, намагається відновити поставки цивільних літаків та комплектуючих через обхідні схеми або "паралельний імпорт".
- При цьому, російські авіаперевізники залишаються критично залежними від західних запчастин, зокрема Boeing, а дефіцит комплектуючих посилює ризики для безпеки польотів.
- Нагадаємо, що через міжнародні санкції Boeing офіційно припинив поставки до рф у 2022 році, однак у 2024–2025 роках відбувалися спроби окремих компаній налагодити доступ до залишків парку та "сірого" сервісу. У разі тривалої зупинки нових поставок до Китаю, не виключено, що частина компонентів може опинитися на тіньовому ринку, в тому числі в руках російських покупців.
- У перспективі Пекін робить ставку на Airbus і власне виробництво (Comac C919), тоді як Boeing ризикує втратити одного зі своїх ключових замовників.
- Ситуація посилює геоекономічну невизначеність та чинить додатковий тиск на західні компанії, які досі працюють або намагаються зберегти позиції на ринках авторитарних країн.
8. Південнокорейський автовиробник Kia оголосив про включення росії до плану продажів на 2025 рік, плануючи реалізувати 50 тисяч автомобілів на російському ринку до кінця року.
- Це рішення прийнято на тлі обговорень щодо можливого завершення конфлікту в Україні та покращення відносин між США та росією. Hyundai Motor Group також розглядає можливість повернення до росії, зокрема через опцію викупу свого заводу в Санкт-Петербурзі, проданого у 2023 році з правом зворотного викупу протягом двох років.
- Варто зазначити, що у 2021 році Kia та Hyundai разом займали понад 23% російського авторинку, реалізувавши 354 тисячі автомобілів.
- Ці кроки свідчать про прагнення південнокорейських автовиробників диверсифікувати свої ринки в умовах глобальної невизначеності та змін у геополітичному ландшафті.
9. ЄС шукає спосіб обійти вето Угорщини на санкції проти росії.
- Кілька країн ЄС працюють над механізмом, який дозволить зберігати санкції проти рф без потреби одностайного погодження — і, відповідно, без участі Угорщини.
- За словами шести дипломатів, йдеться про перенесення європейських обмежень у національне законодавство, що фактично унеможливить блокування санкцій Будапештом.
- Цей підхід уже розглядають Чехія, Бельгія та низка інших країн. Причина — систематичне саботування Орбаном санкційної політики ЄС, зокрема щодо російських енергоресурсів. Останній інцидент стався в січні, коли Угорщина ледь не зірвала продовження обмежень, після чого була змушена відступити під тиском США.
- Міністри готують 17-й санкційний пакет, але побоюються нових спроб вето. Як зазначив міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський, через дії Угорщини все частіше обговорюється модель «коаліції бажаючих» — країн, які ухвалюють обмеження самостійно.
- Це, на його думку, «політичне рішення, продиктоване реальністю». Наразі національні санкції застосовують лише кілька країн, зокрема Литва.
- Якщо ініціативу підтримає критична маса урядів, ЄС зможе зберегти ефективність санкційної політики попри внутрішні перепони.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
