Рано вранці 7 жовтня, в шабат, ХАМАС атакував Ізраїль. По території Ізраїлю було завдано безпрецедентного ракетного удару, потужністю кілька сотень ракет, з якими не впорався навіть знаменитий "Залізний купол" протиповітряної оборони. Терористи ХАМАСУ прорвали прикордонні блок-пости, і зайшли на територію країни. Тривають вуличні бої в окремих містах. Безпілотники атакують ізраїльські танки і військові частини. Хамасівці використовують дельтаплани…
Схоже, це найбільша атака на Ізраїль з часів війни Судного дня, 50-річчя якої відзначалося якраз вчора.
Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху проголосив стан війни і заговорив в риториці Вінстона Черчилля: "Ворог заплатить таку ціну, якої він ніколи раніше не знав. Я віддав наказ про широкомасштабний призов резервів, щоб відповісти у війні, якої ворог ніколи не бачив. Ми ведемо війну, і ми вийдемо з неї переможцями".
Правильні, ретельно підібрані слова. Але це може з часом вартувати Нетаньяху посади прем’єр-міністра. Бо вже зараз видно, що це був небачений досі в історії, велетенський і неприпустимий провал ізраїльських спецслужб! Підготувати і реалізувати таку операцію, залишивши Ізраїль в повному невіданні… Такого на Святій землі не траплялося з часів заснування держави Ізраїль в 1948 році.
І ізраїльтянам ще належить розібратися, як так сталося, що кілька десятків хамасівців сходу захопили місто Ашкелон (а це всього лиш 56 км від Тель-Авіва), як покійний Пригожин Ростов-на-Дону.
Українці в соціальних мережах досить активно відгукнулися на ці драматичні події на Близькому Сході, подекуди навіть не без зловтіхи. Але, переважно, зі співчуттям до Ізраїлю та побажаннями перемоги. Бо нам це близьке. Бо й на наші міста летять ракети, бо й ми вже більш як півтора року знаємо за війну не з телевізора, а з власного вікна.
Напад ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня показав, що в сучасному глобальному світі не буває "далеких воєн", не буває чужих локальних конфліктів. Нині живемо в такі часи, коли кожна війна, де б вона не трапилася – своя, власна. Відсидітися, відгледітися, перемовчати, переждати, — не вийде.
Якщо світове зло лишається непокараним, воно набуває ефекту синергії. І якщо Іран надає Росії "шахеди", цнотливо перейменовані в "герані", які потім летять бомбити українські міста, то це також війна і проти Ізраїлю та цілого світу, а не тільки проти України. По суті, це Третя світова, яку ще бояться визнати, бо "може воно якось і минеться"… Не минеться! Глибоке занепокоєння більше не працює в сучасному світі. Час вимагає дій, а не слів. Бо тероризм також глобальний. Події 7 жовтня показали, що від Харкова до Ашкелона зовсім не далеко. В якомусь сенсі це наша спільна війна, спільна біда, спільний виклик. Не лише Ізраїлю та Україні, а всьому вільному світові.
Від 24 лютого 2022-го року Ізраїль не надав жодної суттєвої військової допомоги Україні, не зважаючи на наполегливі прохання, в тому числі й з боку лідерів єврейських організацій України. Теперішній уряд Ізраїлю, на чолі з Нетаньяху, волів зберегти дружні стосунки з Москвою. І треба було дочекатися аж до сьогодні, аби з’ясувати для себе, що ХАМАС, Москва і Іран – це фактично одне й те ж. Хоча всього лиш рік тому міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров і лідер ХАМАС Ісмаїл Ганія тепло й дружньо зустрічалися у Москві, як стратегічні партнери. Москва здавна, по можливості, підтримує ХАМАС, талібів, Кім Чен Ина, терористів Південного Судану та іншу нечисть. Нести зло і сіяти дестабілізацію – їхня місія. Я не сильно здивуюся, коли навіть дізнаюся, що дата "7 жовтня" обрана не випадково. Це день народження Путіна. Такий собі своєрідний подарунок від терористів – терористу. І варто переглянути російські пабліки, аби побачити, як в Росії зраділи атаці ХАМАСа на Ізраїль…
Наша місія – давати відсіч, захищати надбання, принципи й цінності вільного світу. І коли ми говоримо, що сьогодні Україна веде бій за весь демократичний світ, ми не лукавимо ані на крихту. Так воно й є. Це не пафос, це – буденність і реальність.
Утримаймося від повчань та менторства. Побажаємо народу Ізраїлю стійкості і перемоги в цій війні. Хай зло буде покарано. В Ізраїлі добре вміють це робити. Хотілося б лише побажати уряду Ізраїлю бачити небезпеку й виклики здалеку. Це – в наших спільних інтересах.
Україну часто порівнюють з Ізраїлем. Мовляв, Ізраїль, веде війну з своїми неадекватними сусідами всю свою історію, і якось живе, при чому ще й непогано. Але мені на думку спадає інше. Не буде миру й спокою доти, доки біля тебе живе божевільний сусід. Ніякими "мирними перемовинами" його не втихомирити й не зупинити.
Як колись сказала Голда Меїр, легендарна прем’єр-міністр Ізраїлю, вроджена в Києві: "Бути чи не бути – це не питання компромісу. Або вам бути, або не бути"…
