Коли ліквідність мінімальна, як і бажання працювати навіть у тих, хто волею долі залишився в офісах коли переважна більшість колег насолоджується Різдвяними канікулами, навіть якщо живуть у далеко не християнський країні. Головним переможцем цього тижня став американський долар, який відмовляється втрачати позиції у світі навіть незважаючи на всім відомі пророцтва, які роблять чи то експерти а російському телебаченні (а також китайському, іранському і Північно корейському) чи прості ворожки в плацкартному вагоні. Першу п’ятницю 2025 року долар зустрічає на піку відносно євро за останні два роки, торгуючись впритул біля позначки у 1,03 долари за євро. Правда, це не дуже радує американських експортерів. Та й ті фактори, які призводять до зростання долара, а саме інфляційні очікування, гнітюче впливаю на американські фондові ринки. Які переважно падали на цьому тижні. Та й інвестори і спекулянти фіксували прибуток по результату 2024 року. Коли американський ринок виріс більше ніж на 20%.
В результаті, індекс S&P500 відкривається у п’ятницю на позначці пунктів 5868 пунктів, що на 150 пунктів нижче, ніж тиждень тому. Хто ще ніяк не може втримати позиції, так це російський рубль. В Росії розпочався святковий запой, що, безумовно, також впливає на ліквідність на ринку, і так зазнавшого ударів від санкцій, коли знищення бірдових торгів російською валютою принесло більшу волатильність, нервуючи бізнес і простих росіянчиків. В результаті, російський рубль за ці святкові дні розгубив до 10% вартості і зараз курс торгується десь біля позначки у 110-112 рублів за один долар. Погані симптоми і у найближчих друзів росіян – китайців. Причому зі сторони може видатись, що все якраз супер, адже стрімко скорочується дохідність запозичень в Китаї. Десятирічні державні облігації Пекіну вже торгуються на рівні 1,6%. Рівень мрії. Проте це вказує на те, що Китай прямує до дефляції, повторюючи шлях Японії 80-х і маючи таку саму демографічну проблему. Загралися свого часу товарищі у гру в одну дитину на одну родину і тепер зіткнулись із суровими наслідками. Для них це не в перший раз, вони ще на горобцях встигли свого часу потренувати своє комуністичне завзяття. Та ще й на фоні урбанізації, яка і так по всьому світу створює проблеми з народжуваністю. Китайський кейс погіршується тим, що в Японії хоч демократія була і верховенство права, а от у Китаю є верховенство партії і особисто товариша Сі, що не дуже приваблює інвесторів останнім часом. В результаті, якщо у США інвестори і спекулянти потерпають від інфляційних очікувань, то в Китаї – від відсутності таких очікувань. Так і розпочинають рік, по різні сторон океану і барикад, очікуючи сюрпризів від Трампа. Найбільшим з яких може бути відсутність сюрпризів.
А на європейських ринках, де також очікують сюрпризів від Трампа і неприємностей від Маска, подорожчав газ на тлі очікуваної зупинки транзиту по території України. Бо просто контракт на той транзит закінчився. Парадоксально, але поки що замерзають тільки російські посіпаки у Придністров’ї. А сама ціна в Європі хоч і зросла, проте точно не до омріяних рівнів, піднявшись за останні торгівельний день десь в межах 4%. На щастя, на новий рік природа подарувала весну не тільки українцям. А тепла погода сприяє помірному споживанню енергоресурсів. Принаймні тимчасово, бо зараз якраз на Європу сунуть холода, нагадуючи, що зима все що існує. Парадоксально і те, що зупинка українського транзиту ще 5-10 років тому була метою Путіна, який хотів таким чином поставити на коліна українську економіку. А в результаті тепер кранік перекриває не голова Газпрому у прямому ефірі, а прямо таки навпаки, президент Зеленський у своєму новорічному звернені. Не побоюючись вже жодних страшних наслідків для економіки України. Звісно, певні поставки російського газу збережуться через турецький маршрут. Даючи хоч якісь експортні доходи Газпрому, який качав останнім часом через Україну менше 15 млрд кубометрів на рік, що майже в 10 разів менше, ніж було років 20 тому.
А сам ринок ЄС Путін втратив особисто, закривши той самий кранік для Європи через північний потік ще у 2022 році. Коли вирішив заморозити Європу, покаравши її за підтримку України. Проте не можна не відмітити іронічність ситуації, яка розвернулась на 180 градусів за такий короткий історичний період. Згадуючи відносно нещодавні газові війни очільника Кремля проти України. Проте з того часу і споживання газу Україною радикально скоротилось. На момент Помаранчевої революції Україна через прокладку РосУкренерго імпортувала 55 млрд кубометрів газу, на додачу до свого видобутку у 20 млрд кубометрів. Так, там був корупційний реекспорт, усушка і утруска. Проте зараз вся потреба у газі в Україні перекривається саме цим власним видобутком при дуже мінімальному імпорті. І не тільки війна і окупація частини території спричинили таке радикальне скорочення споживання, забравши у Газпрома чи не найбільший ринок Європи, а по контракту 2009 року імені Тимошенко-Путіна – ще й найбільш преміум ринок. А у Путіна – важель впливу на Україну. Знов Путін всіх переграв.
Український сегмент єврооблігацій продовжував перебувати у святковому стані повної бездіяльності. Можемо згадати хіба що про очікувану відмову інвесторів піти на умови реструктуризації, які були запропоновані Укрзалізницей. Зате ДТЕК сплатив купон, переживши черговий обстріл своїх об єктів генерації напередодні нового року. Поки триває період канікул цей обстріл не відчувається споживачами, бо відключень наразі немає. Та й весняна погода допомагає. Проте після відновлення економічної активності уражені об’єкти ДТЕК можуть відобразитися у енергетичному балансі. А тут ще противний Фіцо погрожує обмежити імпорт електроенергії адже Україна не продовжила транзит, де у словацького прем’єра точно був такий приємний особистий гешефт, через який він навіть до Путіна літав. Враховуючи обмеженість імпортних можливостей, словацькі палки в колеса можуть стати проблемою. Якщо, звісно, Фіцо піде на подальшу ескалацію і все не обмежиться вербальним протистоянням. Гривня зустріла новий рік трохи вище курсу в 42 гривні за долар. НБУ. Втративши за рік близько 10% в рамках контрольованої девальвації. Проте навіть той факт, що українська валюта за рік девальвує на стільки ж, скільки російський рубль за тиждень, не зупиняє істеричні заголовки про історичні рекорди падіння гривні.
