Італійський вчений Парето якось помітив, що 20% гороху, який він посадив, дав 80% врожаю. Ми маємо купу прикладів цього принципу:
- підприємців, які здатні самостійно забезпечити себе, та ще й дати робочі місця іншим - безперечно менше, ніж найманих працівників;
- на примітивних блокбастерах в кінотеатрах набагато більше глядачів, ніж на показах фільмів про нашу війну (тому ж, доречі, ці фільми показують в незручний час, бо зручний треба окупити більшою кількістю глядачів);
- музеї, культурні виставки, книжкові фестивалі тощо менш заповнені відвідувачами, ніж ті ж самі кінотеатри;
- короткі, часто незмістовні відео в ТікТок, або ж інстаграмні фото набирають більше переглядів, ніж серйозні дописи та відео про важливі події;
- на війну пішла меншість, але що станом на 2014-й, що після, що навіть зараз - навіть ці умовні "20%" несли й несуть на своїх плечах те навантаження, яке можна було би розподілити й на інші "80%".
- що казати, наша монобільшість в Раді - тому й більшість, що будується за таким самим принципом.
Звісно, що наші цифри в українських реаліях дещо інші, але й різняться не набагато.
Меншість створює й плекає більше культурних цінностей, ніж більшість.
Меншість мислить питаннями й відповідями, доцільністю, історичним підгрунтям, особистим досвідом, власними переконаннями й таке інше.
Більшість мислить страхом або медійними маніпуляціями з її свідомістю.
Страх великої війни змусив більшість допомогти нам обрати державника. Її ж, більшості, страх втратити звичний спосіб життя, бізнес з Росією чи щось таке - змусив більшість обрати популіста.
20% гороху, вирощеного італійським науковцем, дали 80% результату. Умовні 20% населення створюють цінності, технології, йдуть на війну - і тим самим вони дають 80% результату.
Але три бійця не можуть вічно сидіти в окопі, коли на них йдуть 15-20 росіян. Купка патріотів не можуть нести на собі навантаження по розбудові сильної держави, коли більшості було смішно й байдуже.
Тому у державників є шанс лише тоді, коли більшості страшно. І то, можливо, один раз. І переобратися державнику за таких умов вкрай важко. Скажу точніше - для цього державнику треба стати популістом, але ж як важко людині ТАК деградувати. Спустити власний рівень до рівня більшості, адже більшість не може піднятися до рівня меншості. Я в це не вірю.
Тим більше, коли на поле більшості виходять такі гравці, як ображені олігархи - все. У державників немає шансів, як би прикро це не звучало.
Можна шукати будь-які помилки у державників, можна пред'являти їм будь-які претензії. Але коли більшість, яка керується власними страхами, береться в оборот медійними маніпуляціями - на жаль, це вирок. Згадаймо, на які фільми йде більшість, на які концерти. Чому меншість пішла воювати сама, а за більшістю змушені ганятися ТЦК.
Справа ніколи не була в державнику.
Це моє суб'єктивне бачення. Можете не погодитись.
