Великий віхід вірмен спостерігається у ці дні з території Нагірного Карабаху. За оцінними даними, понад 100 тисяч осіб вірменської національності залишили анклав і опинилися на території Вірменії. Іншими словами, до 80% населення колишньої самопроголошеної республіки в паніці, залишивши все нажите, рятується втечею.
Ці події знаменують собою кінець російської гегемонії на Південному Кавказі, а також у ширшому плані крах російської доктрини розчленування держав пострадянського простору шляхом підтримки різноманітних сепаратистських проектів.
Слід зазначити, що Азербайджану військовим шляхом вдалося відновити свою територіальну цілісність, перемігши у серії конфліктів проти бойовиків. Фактично доля Карабаха вже була вирішена наперед за підсумками другої карабахської війни, що сталася восени 2020 року, і зараз просто відбулося повне вирішення давнього конфлікту. Значною мірою нагірно-карабахська проблема була сконструйована радянськими спецслужбами та їх російськими послідовниками. Відповідно, саморозпуск «Арцаха» та повна ліквідація його інститутів до 1 січня 2024 року виступають індикаторами найпотужнішого послаблення російських силовиків, яке матиме широкий спектр далекосяжних наслідків.
Вкрай важливий підсумок карабахської епопеї полягає в тому, що яким би довгим не був період існування сепаратистських проектів, вони, як осколкові штучні освіти, приречені на абсолютний провал. Азербайджан дав майстер-клас якісної військово-дипломатичної гри, за підсумками якої критично ослабла кремлівська здатність руйнувати суміжні суверенні держави.
Події навколо Нагірного Карабаху показали нездатність кремля проектувати силу у потрібних обсягах для захисту своїх злоякісних клієнтів, а отже, надалі неодмінно станеться ефект доміно і такі держави, як Україна, Грузія та Молдова відновлять свою територіальну цілісність. Щоби зараз не писали і не говорили запутинські горлопани, але Азербайджану вдалося завернути російську імперську експансію назад.
Буде великим перебільшенням списати ліквідацію вірменського анклаву на особливий договірняк, архітектором якого є російський олігарх азербайджанського походження, король ринку російської нерухомості Рік Нісанов. Звичайно, азербайджанське лобі, в т.ч. в особі голови СЗР Наришкіна, в москві зараз у рази сильніше, ніж вірменське, до того ж путинцям кров із носа потрібен коридор на Південь, до Ірану, що пролягає через азербайджанські землі, але це лише фрагменти пазла. У ньому навіть роль Туреччини хоч і велика, але не така критична, як хронічне ослаблення самої росії.
Карабах – прояв виснаження ресурсів рф до великих геополітичних комбінацій за умов практично повного краху всіх цілей «СВО». Ще ніколи росія не мала такого низького ступеня маневреності на міжнародному полі, адже вона спирається на північнокорейські милиці та іранські військові подачки. Небачена ганьба для російської оборонки, яка через свою відсталість стала важливою причиною краху вірменських сепаратистів у Карабаху. Адже азербайджанські збройні сили здобули перемогу у війні в гористій місцевості, а це саме по собі фантастичне досягнення.
Не лише російська воєнщина пережила карабахське приниження. Розкрилася непослідовність путінської зовнішньої політики, адже з одного боку Лавров бореться за війну проти України, нібито через фактор НАТО, а з іншого намагається у ясна лобизатися з турками, які давно й глибоко сидять у ворожому альянсі. Тут просто тотальний нонсенс.
Зрештою, за москвою міцно закріпився образ країни-зрадника, яка з легкістю кидає навіть своїх єдиновірців вірмен, які є союзниками з ОДКБ. Гірше за таку політику просто і бути нічого не може. Так виглядає чергове дно путінізму, явно не останнє.
