1. На тлі обговорення апґрейду комфортності президентського літака згадав історію, як премʼєр Яценюк в 2014 повертався зі Штатів економ-класом і вся зрадойбська рать верещала, що це дешевий популізм. А я тоді сказав, що повністю підтримую такий популізм. Не тому, що першій посадовій особі країни (а саме премʼєр є нею в парламентсько-президентській республіці) личить економ-клас, а тому, що після Майдану в нас зʼявляються нові стандарти «загравання» з народом. На жаль, у 2019 вони зникли й були замінені на дешеві обіцянки й безперервну брехню.
2. Ми не можемо з вами знати, чи не склалася б таким самим сумним чином американська історія з бюджетом навіть в умовах, коли б країною керували нормальні серйозні люди. Але факт, що сталося це практично одразу після візиту глави держави до США, говорить про ставлення до нього наших партнерів більше, ніж будь-які публічні декларації.
3. Я сподіваюся, що нинішні сумні події не завдадуть незворотньої шкоди нашій обороні. І все ж, всім (не лише дебілам із Банкової) слід би вже зробити певні висновки щодо спілкування з партнерами.
Головне - досить тішити себе метафоричними аргументами, що ми тут захищаємо інтереси всього вільного світу й підтримка з його боку нам гарантована. Вірогідність, що московити (чи навіть китайці) наважаться на зіткнення з НАТО не є високою. Напали поки що лише на нас, воюємо ми за себе, а допомогу отримуємо винятково з доброї волі вільного світу (так зірки стали) й нічого, крім уклінної подяки в їхній бік висловлювати не можемо.
Відтак, всю свою політику на коротку й довгу перспективу маємо вибудовувати з огляду на те, що ця підтримка може зменшитися (навіть суттєво).
4. Попри все це, я далекий від песимізму, бо інтереси наші з інтересами вільного світу наразі збігаються, більшість населення там нас поки що підтримує, а генерал Залужний і сьогоднішні іменинники - ЗСУ - ще цілком здатні створити нам цілком пристойні позиції на майбутніх перемовинах із московитами щодо припинення вогню (в більш серйозний договір я на цьому етапі не вірю)
