Світові ринки, і перш за все американський, ніяк не можуть визначитись, їм до розумних, чи до красивих. Чи це була просто корекція і треба зростати, незважаючи на хаос імені Трампа, чи все ж таки на вахту зайшли ведмеді і це надовго. Дуже не хочеться спекулянтам падати. Гроші все ще гріють їх гаманці і створюють позитивний настрій, особливо якщо не вмикати телевізор і не відповідати на додавання тебе у різні чатіки, добре якщо в Сигналі. Навіть рецесія, ймовірність якої різко зросла за останні два місяці, поки у головах інвесторів перетворюється на милу таку рецесію, рецесію лайт, яка не така вже й страшна. Тим більше, що на ринку виросле ціле покоління, яке не застало обвал 2008 року. А ті хто застав, як той самий Уоррен Баффет, і застав не одну кризу, тихо собі продають, виходячи в кеш, дозволяючи рітейлу викуповувати у них акції. А найбільш галасливі на ринку продовжують переконувати, що треба купляти, навіть акції Тесли, продажі якої колапсують по всьому світу. Кому дуже неприємно, так це американським виробникам зброї, які втрачають як капіталізацію, так і клієнтів, дуже заздрячи в даний момент своїм європейським колегам.
В результаті на ринок прийшла волатильність, яка поки замінює визначеність, індекси кидає то вверх то вниз, іноді протягом 15 хвилин. А ранок п’ятниці індекс S&P500 відкриває на позначці 5693 пункти. Яка поки що не вказує, що рецесія неминуча. Тим більше рецесія у дуже неприємній формі стагфляції. Яка неприємна ще й тим, що робить важким улюблений процес виходу з криз останніх років, коли регулятор тупо розкидує гроші з гвинтокрила. Але поки що всі офіційні прогнози говорять лише про уповільнення зростання економіки США. Інвестори ігнорують навіть чутки, які поки що пошепки передають один одному на ринку, що адміністрація Трампа має дуже креативне бачення зниження дефіциту бюджету, який сама й збільшує податковими пільгами. І оскільки Маск і його хунвейбіни не дуже допомагають зменшити державний борг і навантаження на бюджет, хоч і створюють багато галасу і проблем, то можна обрати шлях слабкого долара, який дуже сильно пов’язаний з стабільністю державного боргу США, і заразом вирішує, принаймні в теорії, проблему торгівельного дефіциту. Може про це говорять поки що тільки пошепки, тому що просто не уявляють собі світ, в якому стабільність американського боргу поставлена під питання. Проте це було б цілком у дусі Трампа, для якого банкрутство то не трагедія, а звичний спосіб вирішувати проблеми і позбуватися боргів, особливо в такі моменти, коли продавати золоті унітази не хочеться. Тут навіть Баффету може бути непереливки, як людині, яка не звикла ставити проти США і яка зберігає гроші не у швейцарських франках.
Хто виграє від цих всіх гойдалок, так це золото. З одного боку грошей на ринку ще багато, з іншого – невизначеність і ризики повернення в часи, коли тільки золоту і можна було довіряти. І от золото і ставить кожен день один історичний рекорд за іншим, нагадуючи Сергія Бубку в молодості, коли він ще не зустрів Януковича. В результаті ранок п’ятниці вартість золота на ринку вже сягнула 3100 доларів за унцію і , схоже, не думає зупинятись. Виграючи в першу чергу від невпевненості у американський валюті. Долар суттєво втратив проти євро на початку цих гойдалок, адже багато хто зреагував на новини з Німеччини, які сам Драгі назвав «Гейм ченджером». А саме готовність німців більше позичати. Причому більше на 500 млрд євро, щоб переозброїтись і перезапустити свою економіку. Німці заради цього перейшли найбільшу свою червону лінію в економіці, намальовану після трагедії Веймарської республіки з її шаленою інфляцію, що, в результаті, і привело до влади одного австрійського художника. Це, звісно, вдарило по тримачам німецького боргу, які зрозуміли дуже швидко, що скоро на ринку буде ще дуже багато нової пропозиції. А зростання дохідності німецьких бондів збільшило привабливість євро. Проте потім ситуація і тут заморозилась в очікуванні, а що далі зможе утнути Трамп і його молода команда і курс в парі долар євро тримається біля позначки 1,08.
В українському сегменті останнього тижня суверенні євробонди просіли, навіть незважаючи на переможні реляції Трампа по результатам довгих засідань Саудівський Аравії, про різні види перемир’я, чи то енергетичного, чи то морського. Державні єврооблігації втратили 1-2 пункти. Інвестори, які так сильно останні місяці вірили в талант перемовника Трампа, раптом побачили, що навіть розмова останнього по телефону з Путіним може ні до чого не призвести. І розчарувались. Скоріш за все як і сам пан Дональд, який досі шукає раціональність у Путіні. Принаймні шукав її до останнього виступу Путіна, який так збудився від приступу величі десь на атомній підлодці, що видав чергову порцію безумства, підриваючи і так малу віру у результативність перемовин. А ще Трамп тішить себе надією віджати в України кілька сот мільярдів доларів. Відправивши в Київ чергову неприйнятну угоду, яка чомусь називається «угодою про копалини», хоча є типовим грабунком серед білого дня, без жодної участі американців у видобутку якихось там копалин в Україні. Це вже друга спроба Трампа і немає жодних причин, щоб цього разу Україна більш прихильно поставилась до пропозиції, навіть якщо її буде супроводжувати погрозами відключити допомогу і розвідувальні дані.
Саме енергетичне перемир’я, на диво, протрималось вже кілька днів. І якщо кілька днів перетвориться у 9 місяців, то це додасть українському ВВП десь один відсоток по результатам року. Дуже не зайвий відсоток, враховуючи сповільнення, яке відмічалось в економіці у кінці 2024 року і яке проглядається і на початку 2025 року, особливо в лютому, коли, схоже, українські споживачі налякались від дій Трампа, значно згорнувши свою активність. Гривня поки зберігає спокій. Більше того, цього тижня курс чорного ринку взагалі був сильніший за курс міжбанку, тобто долар на вулиці коштував дешевше, ніж на при офіційних торгах. Після такої ганьби чорний ринок має в принципі закритися чи переїхати в якусь іншу країну. На внутрішньому борговому ринку також тиша. Мінфін не особливо напружуючись, так сяк рефінансує старі ОВДП за рахунок нових випусків, і то тільки в гривні, поступово зменшуючи об’єм валютних ОВДП. При цьому, уряд не поспішає і піднімати ставку. На тлі зростання облікової ставки НБУ з початку року на 2,5% дохідності ОВДП на первинному ринку підвищились удвічі меншими темпами. Сигналізуючи про те, що гроші у Мінфіна є і він знає, де буде їх брати.
