Все наперекосяк. Нормальні слова і смисли заходять погано. Почну з різдвяного анекдоту 90-х. Анекдот в тему. Хто знає — розкажіть молоді.
Українка з волинського села поїхала на заробітки на маскву. І там щось у неї перемкнуло і вона вирішила вийти заміж за масквіча. Привезла в село познайомити з батьками. Якраз на Різдво.
А рускій переляканий, бо чув страшне про бандерівців.
Батько дівчини заспокоює:
- ти не переймайся. Тут у сусіда гуляють молоді хлопці. То на ось тобі сала і самогонки. Піди до них. І привітайся так :”Христос народився”. І все. Вони тебе за стіл посадять, чарку наллють. Все буде нормально.
Пішов масквіч. Через 5 хвилин прибігає. Без шапки. Плаче і трясеться. Питаються у нього
- що трапилось?
- дак ета. Как ви і учілі, захажу я к нім. С парога гаварю “Христос народился”.
-Ну?
- А ані как вскочат і как крікнут все вместє: “Славімо єво”. Єлє убєжал. Нє славілі.
Рускій чує те, що хоче чути. Бачить те, що хоче бачити.
Ось ще приклад. На виїзді українських міст стоять великі банери з написами “Нехай щастить”.
Але рускіє обов’язково прочитають: “нє*уй шастать”.
Скільки ви їм не говоріть, що вони на нас напали — вони свято вірять, що навпаки — напали на них бєдняжок ми і агресивний блок НАТО.
Бо ви кажете всього лише правду.
А скабєєва те, що вони хочуть почути.
