Байден покидає Білий дім, і всі хто зараз з ним в Держдепі – йдуть з влади. У тому числі і Джейк Саліван, якого називають дахом Єрмака в Вашингтоні. Не в корупційному сенсі, звісно. А в тому, що вони конструктивно співпрацювали і США ніколи не вимагали від Зеленського прибрати його як Татарова. Більше того, навіть демонстративна відмова звільнити Татарова не була ніяким чином засуджена американцями.
В общім, я так інтелігентно, щоб нікого не обідить лічно, дав вам зрозуміти, що станом на зараз у Єрмака в США є тільки байденівські «хромі качки», і поки що нікого у республіканців. Бо Трамп взагалі то ще й не призначив нікого, тільки оголошує перші кандидатури, які ще треба окучувати.
Пропоную цей текст «The Economist» як джерело знань про Трампа від дуже досвідчених дипломатів. Ну вдруг це поможе комусь в Офісі президента зробити фінт ушами якось удачно для пользи нас всіх. Бо конструктивні стосунки з президентом США – треба нам для виживання.
Нє, звісно якщо там і так все знають, і нефіг лізти з дурацькими порадами, то звісно само собой. Ми тут самі собі почитаєм)))
Як уникнути приниження в Овальному кабінеті
Десяток посадовців дають поради щодо небезпечного мистецтва лестощів Трампу
Коли світові лідери зустрічаються з Дональдом Трампом, лестощі мають своє застосування, але це «не срібна куля». Так вважають іноземні дипломати та американські чиновники, які провели сотні годин у кімнаті з 45-м і незабаром 47-м президентом Америки. Їхні поради є своєчасною поправкою. Адже звичайна мудрість про те, як поводитися з паном Трампом, може зрівнятися з порадою, як влаштувати день народження малюка, з її акцентом на щедрі подарунки, легку їжу і безмежну похвалу.
Насправді ж суперечки з Трампом - це серйозний бізнес. Уряди, які досягають успіху, отримують винагороду, як, наприклад, уряд Японії. За першого президентства Трампа японські автомобільні компанії уникли «великого прикордонного податку», яким пан Трамп колись погрожував обкласти їх. Трамп часто бурчав помічникам, що Японія повинна платити мільярди доларів щороку за привілей розміщувати американські збройні сили, але жодної офіційної вимоги на порядку денному не було.
Досить часто успіх Японії пов'язують з привілеями, які Трамп отримав від покійного прем'єр-міністра країни Абе Сіндзо (на фото з паном Трампом). Коментатори згадують позолочену ключку для гольфу, подаровану на першій зустрічі в 2016 році в Trump Tower, та ігри в гольф, в які обидва чоловіки грали протягом багатьох років, або американські біфбургери, які подавали під час візиту до Японії в 2019 році. Це занадто просто. Пан Трамп так само старанно залицявся до свого французького колеги Еммануеля Макрона, який нагодував його стейком і морозивом на Ейфелевій вежі та взяв на військовий парад. Попри це, як повідомляють численні джерела, пан Трамп недолюблював пана Макрона, вважаючи його «снобістом» і «проповідником».
Іноземні посли та американські чиновники називають кілька причин, чому лестощі самі по собі не впливають на пана Трампа. Найпростіше, каже один дипломат, наступний президент «не ідіот», і його не можна «спокусити», щоб він змінив свою думку. Всі згодні з тим, що пан Трамп має коротку концентрацію уваги і не читає свої брифінги. Він - задирака, який сперечається за допомогою вигаданих фактів і змушує іноземних лідерів суперечити йому. «Будь ласка, не треба, не будьте поблажливими», - такою була щира порада високопоставленого американського дипломата урядам країн-союзників щодо поводження з Трампом напередодні саміту G7. Його називають нетерплячим до нюансів, який ділить світ на добрих і поганих, переможців і переможених. Але він не дурний, кажуть ті, хто бачив його за роботою. Вони пропонують такі ярлики, як інтуїтивний, інстинктивний і хитрий.
Покійний Абе вмів розслабити пана Трампа. Його походження як онука прем'єр-міністра допомогло, адже пан Трамп захоплюється давніми родоводами. З тієї ж причини він цінував зустрічі з японською імператорською родиною та британською королевою Єлизаветою II. Прем'єр-міністр Японії знав, як дати Трампу відчутні перемоги. Помітивши любов американця до наочних посібників, він якось вручив йому барвисту карту Америки, на якій були позначені японські інвестиції, що створюють робочі місця в різних штатах, деякі з них були позначені яскраво-червоними логотипами «New!», як наклейки в автосалоні. Захоплений пан Трамп доручив співробітникам Білого дому розмістити це зображення.
Є ще одна причина, чому лестощі не змінюють думку пана Трампа. Його основні переконання щодо торгівлі та зовнішньої політики були сформовані у 1980-х роках і не піддаються змінам. Протягом багатьох років кілька іноземних лідерів розробляли аргументи, щоб переконати пана Трампа, і завершували зустрічі, будучи впевненими, що вони спрацювали. Але під час наступної зустрічі пан Трамп повертався до своїх початкових поглядів.
З цього приводу Жерар Аро, який був послом Франції у Вашингтоні з 2014 по 2019 рік, нагадує про конкретну небезпеку, а саме про звичку пана Трампа здаватися, що він поступається, коли йому нудно. Він описує, як у квітні 2018 року Макрон витратив півтори години, намагаючись переконати свого господаря залишитися в СВПД - пакті про обмеження ядерних озброєнь, укладеному з Іраном за часів адміністрації Обами. Нарешті пан Трамп, здавалося, погодився. Залишаючи Білий дім, французький посол закликав свого шефа бути «дуже обачним у своїх висловлюваннях», відчуваючи, що зміна позиції Трампа щодо Ірану малоймовірна. Через місяць Трамп вийшов з пакту.
По-третє, лестощі можуть зробити пана Трампа сприйнятливим до слів лідера, але тільки якщо він також вважає цього лідера сильним. Як сказав колишній чиновник з його адміністрації: «У Дональда Трампа немає друзів. Він поважає людей, які мають владу». За словами цього чиновника, пан Трамп вважає лідерів сильними, якщо вони очолюють важливі країни і мають політичну владу, щоб перетворити рішення на дії. Серед тих, кого він сприймав серйозно, були Абе, Нарендра Моді з Індії, Володимир Путін з Росії та Сі Цзіньпін з Китаю.
На противагу цьому, пан Трамп ненавидів політиків, які не могли виконати свої обіцянки, і які реагували на їхню слабкість, стаючи «пасивно-агресивними». До цього табору він відніс Джастіна Трюдо з Канади, французького президента Макрона, Ангелу Меркель з Німеччини та британських прем'єр-міністрів від Бориса Джонсона до Терези Мей.
Дональд Трамп означає щось більше
Мудрі уряди дізналися, що пан Трамп має «дуже чітке уявлення» про свій мандат від американської громадськості, яка хоче, щоб він ставив їхні інтереси на перше місце. Пан Трамп є одночасно унікальним і більш відомим, ніж багато союзників спочатку хотіли визнати. Пан Аро з Франції згадує зустріч, на якій «відверто кажучи, те, що говорив Трамп, не мало жодного сенсу», а американські помічники дивилися на своє взуття. Пізніше Макрон, коли його запитали про реакцію, відповів своєму послу: «Ви знаєте, з цього нічого не вийде. Але він наймогутніша людина на землі». Проте проникливі посли побачили, що погляди пана Трампа мають глибоке коріння в американській історії. Вони побачили «спадкоємність» з президентством Барака Обами, чиє придворне красномовство приховувало подібну «втому від союзників».
Мораль першого президентства Трампа полягає в тому, що уряди надмірно персоналізують свої відносини з Америкою, каже дипломат, чиї колеги зайняті плануванням усіх непередбачуваних ситуацій, пов'язаних з Трампом. Вони повинні більше зосередитися на тому, що їм потрібно зробити для себе, пропонує він. Він має рацію. Пан Трамп може навіть погодитися
