Путін вагається. Він ще не знає, в яку гру зіграти з непередбачуваним Трампом. Він як би готовий до переговорів з лідером США за його ініціативою й без попередніх умов та одночасно заявляє про відсутність достатніх причин для таких перемовин.
Він злякався ідеї Трампа завершити війну зниженням ціни на нафту, але позитивно оцінив його план вивести з Європи 20 тисяч американських військових, змусивши її платити за решту американського контингенту.
Путін через Пєскова посилає сигнал у Вашингтон, що «цей конфлікт відбувається через загрозу безпеці РФ, через загрозу росіянам, які живуть на відомих територіях, і через небажання та повну відмову американців з європейцями дослухатись до занепокоєно Росії. І це не повʼязано з цінами на нафту».
Reuters написав, що Путін готовий до переговорів через важке становище в економіці. Після виступів у Давосі союзників України, він заявив про готовність до переговорів, але з умовами.
Зеленський недостатньо легітимний і «сам собі заборонив проводити перемовини» з Кремлем. Росії потрібно отримати «залізобетонні гарантії для своєї національної безпеки».
Від імені Путіна, заступник Лаврова, Грушко назвав ключову з умов – виключення будь-якої можливості вступу України в НАТО, для чого потрібно скасувати рішення Бухарестського саміту 2008 року про можливість вступу Києва до Альянсу. Ігноруючи, що саме на це дав погодження Путін, в обмін на скасування Ангелою Меркель заяви України про вже домовлене з Бушем рішення НАТО надати Києву статус кандидата в блок.
Путін хоче не лише Україну, але й капітуляцію оборонного Євроатлантичного альянсу, розраховуючи, що це співпадає з цілями президента Трампа. В Кремлі все більше розглядають заяви Трампа як позерство перед можливими переговорами і чекають більш суттєвих поступок з боку Вашингтона.
Путін впевнений, що він успішно протистоїть санкціями. WSJ пише про його готовність витримати високий рівень ескалації війни щонайменше рік, зважаючи на високу мотивацію росіян воювати і ще необмежені можливості платити їм за самопожертви.
Путін переконаний, що Трамп грає в надто примарну гру, аби повірити в серйозність його намірів. І він все більше, на тлі конфліктуючого із реальністю Дональда Трампа, демонструє рішучість до будь-якого сценарію. Та переконаний, що ніяка угода не буде досягнута швидко, або найближчим часом.
АР сумнівається, що Путін боїться Трампа і злякається його санкційних погроз. Він очікує, що найближчим часом Трамп зіштовхнеться із внутрішніми й зовнішніми конфліктами, які ще більше будуть відволікати його від зосередження війні Росії проти України.
Найсильніше можуть вдарити по здатності Вашингтона завершити війну в Україні тріщини, що переростуть в розколюючі відносини між США та ЄС. Це випливає із виступу перед Трампом в Давосі Урсули фон дер Ляєн.
Вона виступала з прагматичних позицій. Хоч і віднесла США лише до «найближчих партнерів ЄС… у яких ні одна економіка у світі не інтегрована так, як наші». Вона чітко і жорстко підтримала Україну, жодного разу не згадала Трампа на ім'я, критично оцінила нарощування санкцій, що може привести до глобальної гонки на виживання.
Це важкий камінь у головного партнера. Вона непрямо звинуватила Меркель, що завдяки «її політиці ЄС надто довго покладався на дешеву енергію з Росії. І Європа надто часто віддавала на аутсорсинг свою безпеку. Ці дні пройшли… щоб підтримати наш ріст наступну чверть століття, Європа має переключити передачу».
Це теж вже виклик Вашингтону, якщо він буде ламати євроатлантичну єдність.
«Наші цінності не змінюються. Щоб захистити ці цінності у перемінному світі, ми мусимо змінити спосіб дій. Ми повинні шукати нові можливості, де б вони не виникали. Зараз настав момент для взаємодії поза блоками й табу. І Європа готова до перемін».
Трамп не готовий. Зовсім. Як і всілякий самозакоханий нарцис, він надзвичайно образливий і тонкий до слів, які чує. У відповідь Урсулі у Давосі він звинуватив європейські країни, «які жахливо з нами поводяться і не купують все американське».
«Чи збираюся я запровадити мита проти ЄС? … абсолютно. Вони не купують наші автомобілі, нашу сільськогосподарську продукцію, по суті, вони не беруть майже нічого».
Тому заходи проти ЄС «будуть значними».
Мита. І ще раз мита. Багато, важких і різних. Батоги із шкіри-сирцю з цвяхами на кінці. Його удари мають отверезити, загнати в резервацію страху й перетворити в заручників із стокгольмським синдромом не лише європейців.
25% мита Трамп вже запровадив на імпорт товарів з ЄС, Канади, Мексики. 10% для Китаю, якого Трамп з Маском окучують, намагаючись перетворити його в зручного торгово-економічного партнера і стратегічного союзника. Це при тому, що 15% обмежень вже раніше запровадив Байден.
Буря в Овальному кабінеті. Якщо БРІКС буде тільки намагатися, планувати й вчинювати якісь дії, що можуть змінити функцію долара, то новий повелитель стихій цивілізації пригрозив ввести 100% мита на імпорт в Америку з підозрілої країни.
Трамп, при цьому, прикрив одне око, щоб не бачити «друга Владіміра», який на жовтневому саміті БРІКС минулого року в Казані, центральною темою поставив пошук альтернативи долара.
Китай і Індія не підтримали. Але ще не вечір. Путін впертий і вже доказав здатність йти до кінця досягнення стратегічних цілей. Надважлива з них – послаблення і розкіл Америки. Зовсім не виключено, що підступно купивши Гренландію, Трампу прийдеться повернути Аляску за 7 млн доларів внаслідок поразки Росії після Кримської війни. 49 штату США. Врешті, Путін, як і Трамп, ніякими договорами не звʼязані.
Христя Фріланд, яка готується стати премʼєр-міністром Канади, у відповідь Трампу, запропонувала ввести 100% мита на автомобілі Маска «Тесла», всі спиртні напої США та інші рестрикції у сфері енергетики та нафти.
Найскоріше, чинити опір буде і Канада та інші країни одностороннім діям Дональда Федоровича.
Марк Рубіо в жорстких рамках докрини Трампа змусити світ працювати на Америку, заявив про неминучість встановлення Америкою контролю над Панамським каналом. За повідомленням Reuters, Sirius XM він натякнув, що між Вашингтоном і Китаєм можливий воєнний конфлікт. В цьому випадку Китай має необмежений вплив на американський водний шлях. Через Панамський канал.
Це серйозна загроза національній безпеці. гонконзька компанія, яка підпорядковується китайському уряду, керує двома портами на вході до каналу до Атлантики та Тихого океану.
Уряд Китаю під час конфлікту скаже йому закрити канал і їм доведеться це зробити: «Це пряма загроза». І хоч йому у Панамі президент Хосе Рауль Муліно заявив про неможливість про навіть обговорення контролю над каналом, юний держсекретар сказав, що Америка не відступить: «Канал вже в обіймах китайців».
Миролюбець і гуманіст Трамп сіє зуби Дракону. З них богатирі-поборники зла не виростуть. Будуть народжені страховища. Безліч. Не мир, а ворожнечу вони будуть нести. Попри всі передбачення нових і старих кіссінджерів, легіонів, провидців і армій різнокаліберних аналітиків, Трамп не має наміру будувати мир і зміцнювати його.
Америка – найвище всього.
Нова вавилонська вежа. Збудувати сяючу, всю в золоті й неприступну цитадель і стати новим Навуходоносором II й стати поряд з Богом. Йому ще ніхто не запропонував створити над Вашингтоном висячий парк, який перевершить «сади Семіраміди». Небесний парк Трампа.
Путін розуміє, що союзники, партнери й близькі до США країни будуть чинити опір. Якщо адміністрація Великого Доні не звʼяже йому руки, то криза буде розвиватись за своїми законами. Відомими, взаємними та непрогнозованими. Готових відкупитися на маніпуляції Саудівської Аравії не буде. Бо і тут Трамп дає легко слово і ще легше його забирає.
Спадкоємний принц Мухаммед ібн Салман аль-Сауд телефоном пообіцяв Трампу «за дружбу» 600 млрд доларів у вигляді інвестицій. Трамп попросив 1 трильйон. І наростити видобуток нафти.
The Hill прямо пише, що Путін вже використовує аномальність лідера США, щоб вийти з міжнародної ізоляції та відновити свій імідж державного діяча.
Квінтесенція – персональна зустріч з Доні, рукостискання, спільні посмішки, еківоки, чоловічі ужимки та набір двозначних метафор. Путін ретельно підкочується до Трампа, готуючи ґрунт для спільної зустрічі. Діє обережно, філігранно обходячи гострі кути, щоб Трамп не посилив санкції проти Росії. Тільки прямий саміт із Дональдом Великим.
Вже наляканий тарифами Трампа світ, зупиненням масштабної американської допомоги світу на 90 днів, тривале вирівнювання агресора і жертви в українській війні, спотворена симпатія Путіну і притворні страждання навколо масових вбивств з обох боків, окриляють правителя Росії.
Він вже був на дні. Тепер Дональд опускає у безодню біля пекла йому золоту драбину. Виборчою кампанією і після неї своєю самовпевненістю, позерством і притаманним творчим блефом, йому вдалося поставити світ на паузу: «Лише я і ніхто більше цю війну не зупинить. Це буде швидко. Якщо був би я, її б ніколи не було».
Війна в Україні є найбільшим викликом для світу. Не економічне процвітання, швидке проникнення в соціуми ШІ, не крипта, яка врешті з допомогою Трампа може зламати доларову монополію США, не багатство і бідність, а експансія ядерної держави, на чолі із соціопатичною особистістю, загрожує найбільшій цінності людства – його існуванню.
Сісти поряд з Трампом для кремлівського вигнанця – повернути все. Вести гіпнотичну розмову із лідером США, який вважає себе наймудрішим і найсильнішим без України, ЄС та інших союзників, означає поділити світ на двох, з позиції сили.
Мета – ліквідація України. Неповна, мʼяка чи непередбачувана. Але внаслідок такої зустрічі Україна через таємні домовленості може втратити свою державність. Спочатку частково, з урізаним суверенітетом. Далі – її поглине руській мір.
Ви не погодитесь. Бо вірите в історичну Америку. Але Трамп вже її перезасновує, ламає реконструює. Не під зрозумілу стратегію, а під себе. Звільняються 2 млн чиновників глибинної держави, всі прокурори й адвокати, які вели справи проти Трампа.
Він з дружиною випускає на десятки мільярдів пустопорожні, абстрактні мем-коїни його партія вимагає негайної слави для свого лідера із безальтернативністю Нобелівської премії, а господар Овального кабінету червоною кнопкою для виклику курʼєра із дієтичною колою звинувачує у двох авіатрощах свого попередника.
Українці вірили в Марка Рубіо. Він був в Києві й все бачив своїми очима. Журналістці Мегін Келлі 30 січня він заявив, що «війна відкинула Україну на 100 років назад», її енергосистему зруйновано. Комусь доведеться платити за відновлення всього цього.
Рубіо вважає ледве не фатальною помилкою рішучість Байдена захистити Україну. Українці завдяки цьому повірили, що «можуть не просто перемогти Росію, а знищити її».
Зеленському треба піти на поступки й «прийняти реальний стан речей». Тому, що Україна і Росія не можуть досягти «своїх максималістських цілей» наприкінці війни. Для досягнення миру треба докласти зусиль і піти на поступки, «ми фінансуємо тупик, тривалий конфлікт, в якому Україна руйнує саму себе і втрачає все більше і більше територій».
Редколегія The Times зробила фінальний висновок: «Трампу насправді немає діла до України, він хоче тримати довіру за припинення воєнних дій, оголосити себе миротворцем і повернутися додому».
