Хіба ми цього хотіли? Щоб сьогодні Україна за своїм економічним, політичним та науковим потенціалом опинилася на узбіччі Європи, а нашу долю через війну вирішували США, Євросоюз та НАТО? Хоча ми дуже вдячні західним партнерам за всебічну допомогу.
Тому в цій ситуації треба вже мати власну Комплексну Національну Програму нової економіки України в умовах війни та післявоєнного відновлення, а також сподіватися насамперед на власні сили та наявний потенціал. Але ця молода влада без допомоги досвідчених українських професіоналів не впорається з цим надзвичайно важливим завданням. І це вже всім зрозуміло, зокрема, по останнім рішенням щодо підняття цін на енергоресурси й тарифів ЖКХ в умовах глибокої стагфляційної кризи (наразі чиновники не можуть прорахувати ризики та результати своїх дій по утриманню рівня інфляції). Тим більше, коли людям стає голодно, туго і погано на душі – треба об'єднуватись, спільними зусиллями долати труднощі та йти до Перемоги.
Також погоджуюсь з тими експертами, які відзначали, що в Україні в довоєнні часи відбулося зрощування великого капіталу, держави та агресивних радикалів. Зараз зовсім інша справа. І тепер саме влада повинна ініціювати створення справжніх консультативно-дорадчих органів, до яких запрошувать не відданих виконавців, а справді досвідчених професіоналів. Зрештою, якщо корупція й надалі роз'їдатиме державну машину, то наслідки для країни будуть важкими, а точніше – дуже страшними.
Так, кого конкретно треба запрошувати у такий консультативно-дорадчий орган? Я б у першу голову запросив Ігоря Прасолова. З ним я познайомився ще в 1994 році під час навчання у Вашингтоні (і досі ми підтримуємо дружні стосунки). Потім Ігор, як топ-менеджер, зміг зібрати суперкоманду професіоналів та з «нуля» побудувати найбільший в Україні холдинг ЗАТ «СКМ», а ставши народним депутатом - очолив підкомітет з питань цінних паперів і фондового ринку, саме він розпочав у нас в країні реформу корпоративного управління та трансформацію ринків капіталу на базі англосаксонського права за технічної допомоги USAID і УБРР.
Ну, і у що зараз неможливо повірити, але це правда: за 2012 рік на посаді Міністра економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов задекларував 207,7 тис грн доходів (інформація відкрита, можна переконатися). Підкреслюю, це за рік, а не за місяць. Звичайно, зараз у це важко повірити, порівнюючи з доходами теперішніх молодих міністрів та голів держкорпорацій.
Отже, друзі, замість того, щоб озлоблятися, а потім агресивно шукати винних у своїх бідах, краще об'єднуватися і спільно перемагати ворога.
