Історія програшу німецького суду в Дюссельдорфі, який залишить «Північний потік-2» напівпорожнім продовжує обростати цікавими гіпотезами.
Поки російські чиновники святкували можливість добудувати трубопровід «Північний потік-2», «Газпром» зазнав поразки в ключовій суперечці про майбутнє проекту.
У середу суд Дюссельдорфа відхилив апеляцію Nord Stream AG на рішення Федерального мережевого агентства ФРН, яке відмовилося виводити газопровід з-під норм третього енергопакету ЄС.
Швейцарська компанія-оператор будівництва, 100-відсоткова "дочка" "Газпрому", намагалася оскаржити рішення регулятора газового ринку Німеччини про те, що проект повинен підкорятися загальноєвропейським нормам конкуренції.
Третій енергопакет забороняє постачальнику газу ( «Газпрому») бути одночасно власником труби. На практиці це означає, що половину потужності газопроводу - 27,5 млрд кубометрів на рік з 55 млрд - російської газової монополії доведеться віддати незалежним постачальникам.
Виконати вимоги «Газпром» не в змозі: лише його родовища підключені до «Північного потоку-2», а крім того, жодна російська компанія не має права на експорт трубопровідного газу. Іншими словами, труба залишиться напівпорожня.
Проект будували в розрахунку на «лазівку» в європейському законодавстві: спочатку вимоги газової директиви не поширювалися на морські трубопроводи. Єврокомісія в 2017 році запропонувала ліквідувати таку можливість, але прийняття поправок більше року блокувала Німеччина.
І от ситуація різко змінюєтья в 2018 році після втручання Франції, яка заявила про «стратегічні проблеми», які додасть Nord Stream 2 в напружені відносини Росії з ЄС.
Що ж це за такі проблеми, про які заявила Франція?
А справа в тому, що у травні 2018 року, на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ), який відвідали Емануель Макрон та Володимир Путін, глава французької корпорації TOTAL Патрік Пуянне попросив Путіна дозволити компанії НОВАТЕК (де у TOTAL є велика частка) самій поставляти до Європи природний газ свого видобутку.
Задля цієї великої мети (а саме - бабла) Макрон став одним з найближчих друзів Кремля, та забезпечив повернення Росії до ПАСЕ.
Однак, тоді на ПМЕФ Путін м'яко відмовив Патріку Пуянне, сказавши, що компанією, що забезпечує поставки в ЄС, є "Газпром Експорт".
Між тим, компанії TOTAL належить частка у 20% проекту "Ямал СПГ" та частка у "Арктик СПГ", які продукують мільйони тонн газу на рік. Цей газ потрібно доставляти європейським споживачам. Однак, левову частку прибутку забирає "Газпром Експорт".
Тому, у квітні 2019 го Європарламент переважною більшістю голосів (465 за, 95 проти при 68 утрималися) затвердив зміни законодавства і поширив газову директиву на морські трубопроводи, що приходять з третіх країн.
10 січня 2020 Nord Stream AG подала заявку на звільнення проекту від вимог Газової директиви. Компанія посилалася на те, що проект слід вважати завершеним в травні 2019 року - тобто до того моменту, як поправки вступили в силу. Під «завершенням» пропонувалося розуміти закінчення інвестицій, а не фізичне завершення будівництва.
Але Федеральне мережеве агентство ФРН відкинув цей аргумент, заявивши, що відштовхується від «будівельно-технічного розуміння» терміна «завершення проекту».
Рішення суду не завадить «Газпрому» добудувати газопровід вартістю 10 млрд євро, але дозволить використовувати його на 50% потужності.
Це збільшує ймовірність того, що необхідність в українській газотранспортній системі збережеться і після 2024 року.
Однак, зберігається і сценарій, коли Тоталь все ж домовиться з Кремлем про постачання газу до Європи. І тоді Париж перетвориться на такого ж потужного лоббіста труби, як і Берлін.
