Огляд
Частина друга. Краматорський напрямок.
1. Часів Яр, як і район на північний схід від міста, залишаються основним напрямком застосування основних зусиль командування угруповання військ (УВ) противника "Юг", яке прагне повністю взяти під контроль саме місто, а також за допомогою своїх передових підрозділів вийти на позиції та рубежі, зручні для подальших наступальних дій на північ та південь від нього.
Основу угруповання військ противника на цьому напрямку складають частини та з'єднання 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника (колишній "2-й армійський корпус ЛНР"), 3-го армійського корпусу (АК), а також частини та підрозділи 98-ї повітряно- десантної дивізії (пдд) повітряно-десантних військ.
Зі складу 3-ї ЗВА тут діють підрозділи 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), 85-ї та 88-ї омсбр, кілька окремих стрілецьких та "мотострілецьких" полків "мобілізаційного резерву" цієї ж армії. 3-й АК "представлений" своїми основними силами - 6-ю мотострілецькою дивізією (мсд) і 72-ю омсбр.
98-ма пдд дія на цьому напрямку своїми основними силами - трьома парашутно-десантними полками (пдп) - 217-м, 299-м і 331-м пдп.
Крім того, у складі ударної тактичної групи УВ «Юг», що діє на цьому напрямку, розгорнуто до 18-и збройних формувань зі складу так званого «добровольческого штурмового корпуса» (ДШК) у різному статусі та ранзі – від «окремого розвідувально-диверсійного загону» до «диверсійно-розвідувальної штурмової бригади» або «добровольчого батальйону».
Терміни "бригада", "батальйон", а також "диверсійний" або "розвідувально-штурмовий" повинні застосовуватися по відношенню до цих формувань з урахуванням того, що в дійсності їх бойовий склад, озброєння і техніка, а також рівень військово-професійної підготовки з високою ймовірністю відповідають посиленій стрілецькій роті або, у випадку з "бригадою" - стрілецькому батальйону, не більше того. І "диверсанти", як і "розвідники" з них такі ж, як з мене космонавт Гагарін.
Це банальна "легка піхота", з епізодичними включеннями бронетехніки та важкого озброєння, яка за своїми бойовими якостями навряд чи перевершить штурмові групи передових російських частин та підрозділів на інших напрямках. Єдина їхня відмінність – більша мотивація, ніж у звичайної російської піхоти. По суті, це збройні формування фанатиків «русского мира» або, значною мірою, свідомих «искателей длинного рубля», під прикриттям кремлівського ідеологічного бреду «о важном». Деякі з них "офіційно" зареєстровані як "співробітники приватної військової компанії" (ПВК) "редут". Їх загальна кількість десь до 1,5 – 2-х бригад. Основними з них є «2-я добровольческая розведывательно-штурмовая бригада Ветераны» (власне, формування ПВК «Редут») та «отдельный диверсионно-разведывательный отряд Эспаньола» (формування російських «ультрас» з націоналістичними, а іноді й відверто нацистськими поглядами).
Крім перерахованих вище частин і з'єднань, тут також фіксуються наступні:
- «Мобілізаційний» мотострілецький полк зі складу 144-ї мсд 20-ї ЗВА
- Пара батальйонів 200-ї омсбр зі складу 14-го АК
- Зведена тактична група "7-ї військової бази" (до батальйону)
- Окремі підрозділи зі складу 204-го окремого полку спеціального призначення (оп СпП) «Ахмат» (десь, до зведеної роти).
2. Основні напрямки та райони активності противника:
- Райони міста «Північний» та «Новопівнічий» (у напрямку міського кладовища)
- Центральна частина міста (в напрямку Дніпровського ставка)
- Крім того, ворог намагається прорватися у південну частину міста (у напрямку "Цех No2" та району «Шевченко»), а також обійти місто ще південніше, у напрямку села Ступочки, діючи по обидва боки траси Бахмут-Покровськ.
- Також передові підрозділи противника намагаються прорватися між Григорівкою та Оріхово-Василівкою у північно-західному напрямку. І атакують у напрямках Григорівка – Майське та Григорівка – Маркове.
Станом на вчорашній ранок противник, незважаючи на низку атакуючих дій силами своїх малих штурмових груп, не спромігся виконати жодного найближчого завдання.
Збройні Сили України продовжують утримувати низку районів Часового Яру, а також свої передові позиції на південь від міста. Ворогу раніше (ще кілька тижнів тому) вдалося просунутися на північ від Григорівки (на глибину до 1,1-1,2 км). Однак його подальші атаки в цьому напрямку не увінчалися успіхом.
Своєю чергою, спроби передових підрозділів 98-ї повітряно-десантної дивізії противника понад тиждень тому атакувати безпосередньо в межах міста, з масованим застосуванням бронетехніки, також стали для них дуже витратними та малоефективними. Більшість бойових броньованих машин (ББМ), які вони використовували, включаючи бойові машини десанту (БМД), БТР-и та МТ-ЛБ, були або знищені, або виведені з ладу ще до висування їх на рубіж переходу в атаку, завдяки своєчасному виявленню передовими підрозділами Збройних Сил України наступаючих підрозділів противника (ще під час перебування їх в колонах) та їх раннього вогневого ураження. Також противник зазнав значних втрат у живій силі (відеоматеріали про ці "атаки" зараз широко представлені в мережі Інтернет, відповідними частинами та підрозділами Збройних Сил України, охочі можуть з ними ознайомитися).
Внаслідок вищезазначених подій у самому Часовому Яру наразі сформувалася досить значна, так звана «сіра зона», де жодна зі сторін не може надійно закріпитися. Хоча, кожна з них намагається це зробити, час від часу.
3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на даному напрямку, мабуть, варто відзначити кілька факторів:
- Очевидно, що спрямованість основних зусиль командування противника УВ «Юг» і, зокрема, його 3-ї ЗВА, а також командування 98-ї повітряно-десантної дивізії зумовлена бажанням прорватися на ближні підступи до Костянтинівки та Дружківки. На даний момент саме це угруповання є найбільш близьким до них, в порівнянні з угрупованнями, що діють на Торецькому і Покровському напрямках. Хоча, як на мене, у командування противника існує чіткий план скоординованого наступу на Костянтинівку, як з боку Часового Яру, так і з боку Торецька та Воздвиженки. Перегрупування цілої загальновійськової армії (8-а ЗВА) туди, явно не було випадковим, в цьому сенсі.
- При цьому вороже командування розуміє, що просування його передових підрозділів в район Костянтинівки з північного сходу пов'язане з абсолютною необхідністю повністю взяти під контроль район Часового Яру. Що, в свою чергу, означає ведення (продовження) виснажливих і затяжних боїв в кварталах зруйнованої міської забудови. Саме тому воно, час від часу, намагається організовувати масовані атаки, чи то на північ (район Григорівки), чи то на південь (на Ступочки) Часів Яр, щоб "обійти та охопити" сам район оборони ЗСУ у місті.
- Більше того, командування противника чітко розуміє небезпеку прориву на Костянтинівку (наприклад, через Новодмитрівку) відносно "вузьким коридором" виключно через Часів Яр, тому одразу намагається убезпечити свої фланги, активно діючи на північ та південь від міста. І те, що противник досі робить це дуже повільно і важко, по суті, забезпечує стійкість оборони Збройних сил України в районі самого Часового Яру.
І на завершення кілька слів про можливі зміни в діях противника, в зв'язку з усім вищесказаним.
Як на мене, противник, найближчим часом, цілком може змінити район застосування своїх основних зусиль на Краматорському напрямку. У світлі останніх подій на Лиманському напрямку командування 3-ї ЗВА і взагалі УВ «Юг» цілком може змістити його на північ від Часового Яру, де вони явно «загрузли» в боях за місто.
У цьому сенсі я б розглядав цілком реальну можливість наступу ворога по обидва боки дороги Бахмут-Слов'янськ. Наприклад, на напрямках Оріхово-Василівка – Міньківка та Благодатне – Привілля. У разі свого оперативно-тактичного успіху тут, противник зможе досягти двох речей:
- Прорватися на ближні підступи до Слов'янська, безпосередньо з південного сходу
- І найголовніше – створити реальну загрозу всьому нашому Сіверському угрупованню військ шляхом "глибокого" обходу його правого флангу.
Чи вартує це для противника зниження його активності в районі Часового Яру (адже це гіпотетичне зміщення акценту явно потребуватиме від нього певного перегрупування сил й засобів) – питання спірне на даний момент.
Разом з тим, якщо противнику вдасться, наприклад, досягти оперативної раптовості своїх наступальних дій на згаданих напрямках і, як наслідок, просування своїх сил і засобів на достатню глибину (нехай й тактичну), то ситуація на ділянці від Колодязі до Григорівки може змінитися найбільш радикальним чином. І аж ніяк не на краще для Збройних Сил України.
Як на мене, ймовірність того, що ворог все ж-таки перенесе "основний напрямок" свого наступу на якийсь район між Часовим Яром та Сіверськом, явно зросла за останні кілька тижнів.
