Розумію, питання риторичне, і проблеми у нас в умовах війни набагато складніші. Проте, експерти та підприємці готові вносити конструктивні пропозиції на розгляд Уряду та Верховної Ради, але поки що, на жаль, все це безглуздя. Наші конструктивні пропозиції від малого та середнього бізнесу «нагорі» нікому не потрібні.
Зараз головне для влади – це фінансова підтримка за рахунок кредитів від західних партнерів, щоб утримувати макрофінансову стабільність в Україні.
Але коли підприємства малого і середнього бізнесу, що збереглися в умовах війни, теж почнуть масово банкрутуватися і закриватися, а фахівці потраплятимуть на вулицю і в них не буде іншого виходу, окрім як займатися на «чорному» ринку праці чим завгодно і чим попало, ось тоді, думаю, міністри з депутатами схаменуться. І ці страхи вже найближчого майбутнього. Щоправда, не ясно, наскільки влада буде чи не буде готова до такого розвитку ситуації?
До того ж, тепер українські підприємства ще більше страждатимуть від відставання технологічного, що позначиться на нашій конкурентоспроможності на європейських ринках. Адже руйнівна війна все більше ускладнює покупку нових технологій та сучасного обладнання з метою модернізації виробництв. І як наслідок – прямі інвестиції у промисловість вже фактично на нулі, а також швидко скорочуються реальні доходи та зарплати.
І, звісно, головне питання, як Д.Шмигаль вирішуватиме створені цим самим Урядом проблеми? Виходячи з його попередніх дій, як і раніше, можуть бути лише три варіанти: 1) збільшення податків, 2) скорочення соціальних витрат, 3) ще більше нарощування держборгу. І знову замкнене коло.
